Горизонтальна структура популяцій рідкісних видів рослин та елементарні способи її аналізу

Abstract

Схема розміщення рослин у популяції – основа для аналізу її горизонтальної структури. В роботі представлено схеми, що ілюструють горизонтальну структуру популяцій Sempervivum ruthenicum, Pulsatilla pratensis, Jovibarba globifera та Huperzia selago на основі досліджень 2007–2014 рр. Оцінено внутрішньоценотичну мозаїчність місцезростань. Аналіз впливу елементів фітоценотичної мозаїки і особливостей мікрорельєфу на розміщення особин модельних видів у межах популяційного поля дав можливість уточнити їх екологічні особливості у досліджених місцезростаннях. Вертикальні профілі деревостану на ділянках завширшки 5 м та завдовжки 50 м і більше доречно використовувати для ілюстрації лінійних популяцій на екотонних місцезростаннях. На досліджуваних ділянках з Jovibarba globifera, Pulsatilla pratensis та Sempervivum ruthenicum через коефіцієнт екологічного дискомфорту було показано приуроченість зазначених видів до певного типу рельєфу та щільності деревостану. Супутні спостереження за складом та структурою трав’яно-чагарничкового та мохово-лишайникового ярусів дозволяють з’ясувати причини нерівномірного розміщення особин у популяціях, викликаних ценотичними факторами. На прикладі Jovibarba globifera та Huperzia selago визначено приуроченість особин до тих чи інших елементів горизонтальної структури фітоценозів. Рослини J. globifera найчастіше трапляються на підстилці і уникають ділянок, де переважають мохи. У випадку H. selago проаналізовано динаміку взаємодії з мохами за 6 років. Показано, що нові особини H. selago з’являються там, де глибина мохового покриву не перевищує 3–5 см. Гинуть молоді рослини найчастіше в місцях, де моховий шар товщий за 4 см. Дорослі куртини H. selago здатні успішно зростати при висоті мохового покриву вище 5–6 см з домінуванням Dicranum polysetum та Pleurozium schreberi. The scheme of placing plants in the population are the basis for the horizontal structure analysis. The shown schemes illustrate the horizontal structure of Sempervivum globifera, Pulsatilla pratensis, Jovibarba globifera and Huperzia selago populations based on the conducted studies in 2007-2014 years. The intracenotic mosaic of the habitats was estimated. The influence of the phytocenotic mosaic elements and microrelief specifics on the plants inside their populations were analyzed. Such data enabled to understand more deeply some ecological characteristic of the studied sites. Moreover, it was shown that the vertical profiles of the trees stand in the area of 5×50 m or more are the most appropriate to illustrate ecotonic locations in the linear populations as the edges. In the studied sites with Jovibarba globifera, Pulsatilla pratensis and Sempervivum ruthenicum the ecological discomfort ratio were evaluated that defined the confinement of these species to the certain type of tree stands relief and density. As a result of studying shrub-herbaceous and moss -lichen layers composition and structure was shown the reason of uneven plants placing in the populations. On the examples of Jovibarba globifera and Huperzia selago plants were defined the confinement of the individuals to those or other elements of the horizontal phytocoenoses structure. The most commonly J. globifera plants were found on the bedding and shown that it mostly avoided areas where the mosses are dominating. In case of H. selago plants, the dynamics of interaction with mosses over 6 years were also analyzed. It was shown that new H. selago plants appear in such points where the mosses curtain thickness is not exceed 3–5 cm high. The young plants are often withered in places where the moss layer is higher than 4 cm. Adult H. selago plants are able to grow successfully at the height of the moss cover above 5–6 cm beyond the domination of Dicranum polysetum and Pleurozium schreberi. Схема размещения растений в популяции – основа для анализа її горизонтальной структуры. В работе представлены схемы, которые иллюстрируют горизонтальную структуру популяций Sempervivum ruthenicum, Pulsatilla pratensis, Jovibarba globifera и Huperzia selago на основе исследований 2007–2014 гг. Оценено внутриценотическую мозаичность местообитаний. В ходе полевых исследований 2007–2014 гг. изучена внутриценотическая мозаичность местопроизрастаний. Анализ влияния элементов фитоценотической мозаики и особенностей микрорельефа на размещение особей модельных видов в пределах популяционного поля дал возможность уточнить их экологические особенности в исследуемых местопроизрастаниях. Вертикальные профили древостоев на пробных площадках шириной 5 м и длиной 50 м и более эффективно применять для иллюстрации структуры линейных популяций на экотонах На обследованных участках с Jovibarba globifera, Pulsatilla pratensis и Sempervivum ruthenicum посредством коэффициента экологического дискомфорта было показано приуроченность указанных видов к определенным элементам рельефа и густоте древостоя. Сопутствующие наблюдения за составом и структурой травянисто-кустарничкового и мохово-лишайникового ярусов дают возможность выяснить причины неравномерного размещения особей в популяциях, обусловленного ценотическими факторами. На примере Jovibarba globifera и Huperzia selago показана приуроченность особей к тем или иным элементам горизонтальной структуры фитоценозов. Растения J. globifera обычно встречаются на подстилке и реже – на участках, где преобладают зеленые мхи. В случае H. selago выполнен анализ динамики взаимоотношений с мхами за 6 лет. Выяснено, что новые особи H. selago появляются там, где высота мохового покрова не превышает 3–5 см. Гибнут молодые растения чаще всего в тех местах, где моховой покров выше 4 см. Взрослые куртины H. selago способны успешно расти при высоте мохового покрова выше 5–6 см, где доминируют Dicranum polysetum та Pleurozium schreberi.