ЛІНГВОПРАГМАТИКА САКРАЛЬНОГО ДИСКУРСУ

Abstract

Статья посвящена рассмотрению некоторых лингвопрагматических проблем, связанных с коммуникативными и когнитивными механизмами построения сакрального дискурса. Материалом исследования послужили тексты православной проповеди восточнославянской традиции и тексты евангелистских проповедей в традиции США, названные в статье «атлантическими». Анализ функционирования сакральной, маркированной и профанной лексики в кросс культурном аспекте позволили наметить основные когнитивные конструкты, характеризующие сакральный контекст модели мироощущения обеих аудиторий.

Статтю присвячено розгляду окремих лінгво-прагматичних проблем, пов’язаних з комунікативними і когнітивними механізмами формування сакрального дискурсу. Матеріалом дослідження обрано тексти православної проповіді східнослов’янської традиції й тексти євангелістських проповідей у традиції США, названі у статті “атлантичними”. Аналіз функціонування сакральної, маркованої та профанної лексики у крос-культурному аспекті дозволив окреслити основні когнітивні конструкти, що характеризують сакральний контекст світосприйняття обох типів аудиторій.

The article concerns definite linguistic and pragmatic problems, connected with some communicative and cognitive structures of the sacred discourse. The analysis has been undertaken on the basis of the east-slav texts and the texts of “atlantic” tradition. The functional characteristics of sacred, marked and neutral lexics in cross-cultural aspect allow us to outline the main cognitive structures (frames) in the comprehensive model of sacred world in both societies.