СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ СОЛІДАРНОСТІ В УМОВАХ СУСПІЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ: СПРОБА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ

Abstract

У статті представлено результати теоретико-методологічного дослідження психології соціальної солідарності, виокремлення соціально-психологічних аспектів солідарності з міждисциплінарного контексту у зв’язку з їх актуалізацією в умовах суспільних трансформацій та пошуку шляхів досягнення суспільної консолідації. Метою дослідження виступає виокремлення основних соціально-психологічних аспектів солідарності в умовах суспільних трансформацій. У роботі застосовано загальнонаукові та спеціально-наукові методи дослідження з метою розкриття базових змістових характеристик солідарності, її теоретико-методологічної бази та актуальних напрямів дослідження. Результати. У статті розглядаються наукові дослідження та уявлення щодо змістових та процесуальних характеристик соціальної солідарності. На основі дослідження зазначеного феномену у класичних і сучасних зарубіжних та українських концепціях у межах різних наукових дискурсів і у психології здійснено міждисциплінарний аналіз та виокремлення соціально-психологічних аспектів солідарності та перспективи подальших досліджень. Представлено психологію великих соціальних груп як теоретико-методологічну базу дослідження психології соціальної солідарності, сформульовано її визначення, сутнісні характеристики, описано види, процеси, чинники, соціально-психологічні особливості здійснення, механізми досягнення і підтримання, запропоновано й теоретично обґрунтовано трактування солідарності як згуртованості великих груп, а також поняття «особистісний потенціал солідарності» як систему індивідуальних відмінностей, пов’язану з інтенціями на згуртованість навколо певних смислів, цілей та цінностей. Висновки. Психологія соціальної солідарності актуалізується в умовах пошуку шляхів інтеграції трансформаційного суспільства та вивчення особливостей нової соціальної реальності. У межах нашого дослідження солідарність розглядається як специфічна властивість суспільства, що виникає стихійно або керовано на основі інтеграції особистісних потенціалів солідарності більшості його членів, завдяки чому відбувається конвергенція суспільних процесів на спільній меті та формується згуртованість на рівні великих груп. А особистісний потенціал солідарності – це показник особистісної спроможності діяти вільно, активно та усвідомлено у напрямі суб’єктно сформованої ціннісно-ідеологічної смислової системи та позначає мобілізаційні можливості тих чи інших соціальних спільностей. Перспективами подальших досліджень виступає концептуалізація особистісного потенціалу солідарності та емпіричне вивчення його інтегративних можливостей як основи конвергенції соціальних процесів, що може вказувати на різні сценарії солідаризації. The article presents the results of theoretical and methodological research of the psychology of social solidarity, isolation of socio-psychological aspects of solidarity from the interdisciplinary context in connection with their actualization in the context of social transformations and finding ways to achieve social consolidation. The purpose of the study is to identify the main socio-psychological aspects of solidarity in terms of social transformation. The paper uses general scientific and special scientific research methods using the disclosure of basic content characteristics of solidarity, its theoretical and methodological basis and current research areas. Results. The article considers scientific research and ideas on the substantive and procedural characteristics of social solidarity. Based on the study of this phenomenon in classical and modern foreign and Ukrainian concepts within different scientific discourses and in psychology, an interdisciplinary analysis and identification of socio-psychological aspects of solidarity and prospects for further research. The psychology of large social groups as a theoretical and methodological basis for the study of psychology of social solidarity is presented, its definitions, essential characteristics, types, processes, factors, sociopsychological features of implementation, mechanisms of achievement and maintenance are described, the interpretation of solidarity as cohesion of large groups, as well as the concept of “personal potential of solidarity” as a system of individual differences associated with the intention of cohesion around certain meanings, goals and values. Conclusions. The psychology of social solidarity is relevant in the search for ways to integrate a transformational society and study the features of the new social reality. In our study, solidarity is seen as a specific feature of society that arises spontaneously or managed through the integration of personal potentials of solidarity of most of its members, resulting in convergence of social processes on a common goal and cohesion at large groups. And the personal potential of solidarity is an indicator of personal ability to act freely, actively and consciously in the direction of the subjectively formed value-ideological semantic system and indicates the mobilization capabilities of certain social communities. Prospects for further research are the conceptualization of the personal potential of solidarity and the empirical study of its integrative capabilities as a basis for the convergence of social processes, which may indicate different scenarios of solidarity.