ОЗНАКИ ГЕНОЦИДУ В РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙНІ ХХІ СТ. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Abstract

У цій статті поставлено за мету дослідження ознак злочинів геноциду в російсько-українській війні ХХІ ст. Для досягнення задекларованої мети й отримання належних результатів дослідження використано таку сукупність методів: порівняльно-правовий метод, логіко-юридичний метод, історико- правовий метод, нормативно-догматичний метод та ін. Результати та висновки такої діяльності . Геноцид – це воєнний злочин проти членів певної національної, етнічної, расової чи релігійної групи з умисною метою повного чи часткового її знищення та має спрямованість на ліквідацію культури й національної ідентичності групи людей. Міжнародне гуманітарне право передбачає кримінальну відповідальність за злочини геноциду – на рівні міжнародного правосуддя розглядаються справи щодо геноциду стосовно вищого військово-політичного керівництва держави, в інших випадках розслідування злочинів геноциду здійснюється на національному рівні. Міжнародно-правовий механізм запобігання воєнним злочинам передбачає, що у випадку, якщо певні діяння вказують на те, що може бути вчинено злочин геноциду, то суб’єкти міжнародних відносин зобов’язанні вжити всіх можливих заходів щодо цього попередження. Дії РФ під час російсько-української війни мають ознаки геноциду: публічні заклики до знищення українців як представників «нації. якої не існує»; цілеспрямовані обстріли критичної цивільної інфраструктури, переслідування та знищення проукраїнських громадян; фізичне знищення українців, зокрема масове здійснення тортур І страт українських військовополонених і цивільних, обстріли житлових будинків, повторні удари ракетами та безпілотниками під час рятувальних операцій; вжиття заходів щодо зміни національної ідентичності українських дітей; знищення та пограбування об’єктів культурної спадщини; відмова В доступі до гуманітарної допомоги та ін. Визнання Українською державою та рядом інших держав на офіційному рівні дій Росії проти України як геноциду демонструє готовність допомагати в документуванні та розгляді фактів геноциду, сприяє створенню спеціальних комісій та органів правосуддя, які розслідують і розглядають злочини геноциду, та зумовлює політичний тиск і вжиття дипломатичних заходів щодо РФ, яка вчиняє акти геноциду, та вжиття заходів щодо його попередження. The aim of this article is to investigate the signs of crimes of genocide in the Russian-Ukrainian war of the 21st century. In order to achieve the declared goal and obtain proper research results, the following set of methods was used: comparative-legal method, logical-legal method, historical-legal method, normative-dogmatic method, etc. Results and conclusions of such activities. Genocide is a war crime against members of a certain national, ethnic, racial or religious group with the deliberate aim of its complete or partial destruction and is aimed at eliminating the culture and national identity of a group of people. International humanitarian law provides for criminal responsibility for crimes of genocide – at the level of international justice, genocide cases are considered against the highest military and political leadership of the state, in other cases, the investigation of crimes of genocide is carried out at the national level. The international legal mechanism for the prevention of war crimes provides that if certain actions indicate that the crime of genocide may be committed, then the subjects of international relations are obliged to take all possible measures regarding this warning. The actions of the Russian Federation during the Russo-Ukrainian war have signs of genocide: public calls for the destruction of Ukrainians, as representatives of “a nation that does not exist”; targeted shelling of critical civilian infrastructure, persecution and destruction of pro-Ukrainian citizens; physical destruction of Ukrainians, in particular, mass torture and execution of Ukrainian prisoners of war and civilians, shelling of residential buildings, repeated strikes by missiles and drones during rescue operations; taking measures to change the national identity of Ukrainian children; destruction and looting of cultural heritage objects; denial of access to humanitarian aid, etc. The recognition by the Ukrainian state and a number of other states at the official level of Russia’s actions against Ukraine as genocide demonstrates their readiness to help in documenting and examining the facts of genocide, promotes the creation of special commissions and justice bodies that investigate and consider crimes of genocide, and causes political pressure and diplomatic measures to in relation to the Russian Federation, which commits acts of genocide and taking measures to prevent it.