МІФОЛОГЕМА МІСЯЦЯ ЯК СИМВОЛ СМЕРТІ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ ХХ СТОЛІТТЯ

Abstract

У статті досліджується міфопоетика лунарного образу як символу смерті в поезії українських письменників ХХ століття. Встановлюється зв'язок художнього мислення авторів з праслов'янськими віруваннями і світовими культурними традиціями в інтерпретації танатологічної семантики міфологеми місяця. Розглядаються індивідуально-авторські позиції в зображенні архетипних образів місяця і смерті в ліриці Б.-І. Антонича, В. Іллі, Б. Лепкого, О. Олеся, В. Симоненко, В. Сосюри, Л. Талалая, Г. Чупринки. Вивчаються імпліцитні значення лунарного образу як свідка смерті і як посередника між світом живих і світом мертвих. Також звертається увага на варіанти трактування біблійної легенди про братовбивство у зв'язку з міфологемою місяця. The article examines the mythopoetic and lunar image as a symbol of death in the poetry of Ukrainian writers of the 20th century. It determines connection of the authors’ artistic thinking with the traditions of the Proto-Slavs and world cultural traditions in the interpretation of thanatological semantics of the Moon mythologeme. The individual author's positions of portraying of the archetypal images of the Moon and death in the lyrics of B.-I. Antonych, V. Illi, B. Lepkyi, O. Oles, V. Symonenko, V. Sosiura, L. Talalai, H. Chuprynka are described. The implicit values of the lunar image as a witness of death and as a mediator between the world of the living and the world of the dead are studied. Also, attention is drawn to the options for interpreting the biblical legend of fratricide in connection with mythologeme of the Moon. The purpose of the article is to interpret the thanatological semantics of the mythologeme of the moon in Ukrainian poetry of the twentieth century. The study of mythological symbols in connection with folk and world culture is an important condition for the mythical poetic analysis of artistic creativity. The thanatological symbols of the mythologeme of the moon in Ukrainian poetry of the twentieth century are reflected in various aspects. The symbol complements the conceptual core of the mythological series, promotes mythological content and metameaning, combines subtext, ambivalence, comparison and allegory. Most often, the lunar image appears to be the conductor between the earthly life and afterworld, reproducing the ancient Slavic worldview in conjunction with Christian beliefs. The thanatology of the mythologeme of the moon in the lyrics of the twentieth century is read at the subtext level and is associated with world culture. The orb of night also reflects apocalyptic visions. An unusual interpretation of the lunar image as an artistic representation of the concept of death is traced in the poetry by B.-I. Antonych and poets of Kyiv school. In the texts by V. Illia and L. Talalai, the orb of night is closely connected with the biblical motive of fratricide. The orb of night in the poetic texts of the twentieth century appears as a mediator between heaven and earth, between the worlds of the living and the dead, between darkness and light. The cosmic structure of the world in the analyzed poetry becomes weakened and characterized by the dominance of the spontaneous forces of chaos.