Abstract:
The purpose is to study empirically the level of egotism of junior schoolchild as a speech form of personal egocentrism during his/her interaction with peers. Methods. Theoretical analysis and systematization of scientific resources on the problem of research was used in the study of egotism as a speech form of personal egocentrism. “Methods of studying egotism” has been used in order to study the phenomenon of egotism of dialogic speech and “Methods of studying egocentrism during interaction” by T. Pashukova and open uninvolved observation have been used in order to establish the relationship between egotism and the dominant form of personal egocentrism. Results. Personal egocentrism reflects a person's position in relation to the world around him/her, and is characterized by a focus on his/her position or own individual “Self”. Personal egocentrism can manifest itself in human behavior, manner of reasoning, semantics of language in the form of egotism and retroflexion. In our work we define egotism as a person’s desire to talk about him/herself, to remember personal advantages over others, thereby increasing his/her own significance. Through egotism there is a self-presentation of one’s “Self”. Conclusions. It was found that pupils of the first and second form show a high level of egotism, and third and fourth -form pupils showed an average one. That is, at the end of primary school age the desire to talk only about oneself, to present to the interlocutor only one’s own person decreases. With age and the acquisition of socio-psychological competence, there is a tendency to reduce selfishness in primary school age as the desire of students to present their own person during a conversation with a communication partner. The control of the egotistical language and display of interest of the person acting as the partner on communication is shown. The dominant form of personal egocentrism of a junior schoolchild is the extroverted form. Мета емпірично дослідити рівень еготизму молодшого школяра як мовленнєвої форми особистісного егоцентризму під час їх взаємодії з ровесниками. Методи. Під час вивчення еготизму як мовленнєвої форми особистісного егоцентризму використовувався теоретичний аналіз і систематизація наукових літературних джерел з проблеми дослідження. З метою дослідження феномену еготизму діалогічного мовлення – “Методика дослідження еготизму”, а з метою встановлення взаємозв’язку між еготизмом та домінуючою формою особистісного егоцентризму – “Методика дослідження егоцентризму під час взаємодії” Т. Пашукової та відкрите невключене спостереження. Результати. Особистісний егоцентризм відображає позицію людини по відношенню до оточуючого світу, характеризується зосередженістю на своїй позиції або власному індивідуальному “Я”. Особистісний егоцентризм може проявлятись у поведінці людини, манері міркування, семантиці мови у вигляді еготизму і ретрофлексії. В своїй роботі ми визначаємо еготизм – як прагнення людини розповісти про себе, згадати про свої переваги в противагу іншим, збільшуючи цим власну значущість. Через еготизм відбувається самопрезентація свого “Я”. Висновки. Встановлено, що учні перших та других класів демонструють високий рівень еготизму, а учні третіх та четвертих класів – середній. Тобто, під кінець молодшого шкільного віку знижується прагнення говорити лише про себе, презентувати співрозмовнику лише власну персону. З віком та набуттям соціально-психологічної компетенції, відбувається тенденція до зниження еготизму в молодшому шкільному віці як прагнення учнів презентувати власну персону під час розмови з партнером по спілкуванню. Виявляється контроль своєї еготичної мови та прояв зацікавленості особою, яка виступає партнером по спілкуванню. Домінуючою формою особистісного егоцентризму молодшого школяра є екстравертована форма.
Description:
Radul, I. H. Research of features of manifestation of junior schoolchild’s egotism in communication with peers / I. H. Radul, O. V. Hundarenko, M. M. Kowalczyk // Insight: the psychological dimensions of society: scientific journal / editorial board I. S. Popovych, S. I. Babatina, I. R. Krupnyk et al. – Kherson: Publishing house “Helvetica”, 2020. – Issue 4. – pр.73-88.