МОТИВ ЛЮБОВНОЇ ТУГИ ТА ВАРІАТИВНІСТЬ ЖІНОЧИХ ОБРАЗІВ У СТРУКТУРІ КОМПЛЕКСУ «ТУГИ ЖИТТЯ» («L’ENNUI DE VIVRE»)

Abstract

У статті розглянуто зв'язок мотиву любовної туги з мотивним комплексом «туги життя» («l’ennui de vivre»), досліджено специфіку його реалізації в жіночих образах поезії французького та російського символізму. Окрім внутрішнього конфлікту, для декадентського світовідчуття характерною є опозиція «я – інший», у тому числі – конфлікт чоловічого та жіночого первнів, що є основним фактором виникнення мотиву любовної туги. Жіночим образам епохи декадансу властива амбівалентність. Із одного боку, жінка для декадентського ліричного героя – ница істота, втілення тваринного начала. Пристрасть до неї має руйнівний характер, а образ жінки набуває рис «femme fatale». З іншого боку, одночасно набуває розвитку романтична концепція «прекрасної дами», жінки-янгола, образ якої позбавлений еротичного контексту і втілює у собі недосяжний ідеал, прагнення до якого лише підкреслює жах буття та суб’єктивне відчуття «l’ennui de vivre». У російській поезії символізму зв'язок любовних мотивів із «тугою життя» розкривається в основному через мотиви розлуки, втраченого кохання. Мотив утраченого кохання споріднює інтимну лірику І. Анненського і П. Верлена. Натомість, у поезії В. Брюсова любов постає як непримиренний гендерний конфлікт, дуель між чоловіком і жінкою, приреченими на фатальну пристрасть. Таким чином, мотив любовної туги входить до структури мотивного комплексу «l’ennui de vivre» через специфіку реалізації жіночих образів та ставлення до них ліричного героя. В інтимній ліриці французькі та російські символісти акцентували на руйнівному характері фатальної любовної туги. Така інтерпретація кохання-пристрасті є загалом характерною для декадентського світовідчуття, проте конкретні вияви цього мотиву в поезії є індивідуальними. В статье рассмотрена связь мотива любовной тоски с мотивным комплексом «тоски жизни» («l'ennui de vivre»), исследована специфика его реализации в женских образах поэзии французского и русского символизма. Кроме внутреннего конфликта, для декадентского мироощущения характерна оппозиция «я – другой», в том числе – конфликт мужского и женского начал, что является основным фактором возникновения мотива любовной тоски. Женским образам епохи декаданса присуща амбивалентность. С одной стороны, женщина для декадентського лирического героя – низшее существо, воплощение животного начала. Страсть к ней носит разрушительный характер, а образ женщины приобретает черты «femme fatale». С другой стороны, одновременно получает развитие романтическая концепция «прекрасной дамы», женщины-ангела, образ которой лишен эротического контекста и воплощает в себе недосягаемый идеал, стремление к которому лиш подчеркивает ужас бытия и субъективное ощущение «l’ennui de vivre». В русской поэзии символизма связь любовных мотивов с «тоской жизни» раскрывается в основном через мотивы разлуки, утраченной любви. Мотив утраченной любви роднит интимную лирику И. Анненского и П. Верлена. Напротив, в поэзии В. Брюсова любовь предстает как непримиримый гендерный конфликт, дуэль между мужчиной и женщиной, обреченными на фатальную страсть. Таким образом, мотив любовной тоски входит в структуру мотивного комплекса «l'ennui de vivre» через специфику реализации женских образов и отношение к ним лирического героя. В интимной лирике французские и русские символисты акцентировали на разрушительному характеру роковой любовной тоски. Такая интерпретация любви-страсти страны в целом характерной для декадентского мироощущения, однако конкретные проявления этого мотива в поэзии являются индивидуальными. The article deals with the connection of the motive of love melancholy with the motive complex of the "melancholy of life" ("l'ennui de vivre"), examines the specifics of its realization in the female images in the poetry of French and Russian symbolism. In addition to internal conflict, the decadent worldview is characterized by the opposition of "I – Other", including the conflict of male and female primes, which is the main factor in the origin of the motive of love melancholy. Female images of the Decadence era are ambivalent. On the one hand, the woman for the decadent lyric hero is a beast creature, the embodiment of an animal principle. The passion for woman is destructive, and the image of a woman is represented by the "femme fatale". On the other hand, at the same time, the romantic concept of "beautiful lady", a female angel, whose image is devoid of erotic context and embodies an unattainable ideal, striving for which emphasizes the horror of being and the subjective feeling of "l'ennui de vivre", is developing. In Russian poetry of symbolism, the connection of love motives with the "melancholy of life" is revealed mainly through the motives of separation, lost love. The motive of lost love is related to the intimate lyrics of I. Annensky and P. Verlaine. Instead, in B. Bryusov's poetry, the love appears as an irreconcilable gender conflict, a duel between a man and a woman, doomed to a fatal passion. Thus, the motive of love melancholy is a part of the structure of the motive complex "l'ennui de vivre" because of the specificity of the implementation of female images and their attitude to the lyrical hero.