ФІЗИЧНА ТРЕНОВАНІСТЬ БІЛИХ МИШЕЙ ПІД ЧАС ПЛАВАННЯ В УМОВАХ СТИМУЛЯЦІЇ ТА ІНГІБУВАННЯ ІНТЕРЛЕЙКІНУ-2

Abstract

Assessment of physical training is currently relevant, as it is known that the physical activity directly affects the cells of the immune system. Despite the sufficient quantity of studies on certain aspects of using IL-2 and its inhibitor, now there is a question about their dose-dependent effect on physical endurance. The purpose of the work was to determine the physical training of white mice in conditions of long-term administration of various doses of recombinant IL-2 and its inhibitor cyclosporine. Material and methods. 5 experimental groups of mice were formed (n=90). Group I received an inhibitor of IL-2 (10 mg/kg), II, III and IV experimental groups got IL-2 (5000, 7500 and 30000 IU/kg, respectively), group V received saline solution. Тhe method of forced swimming was used аs physical training to complete exhaustion with a load (7,5 % of body weight). The physical endurance was measured by the duration of swimming of mice from the moment of entry into the water until complete exhaustion. The study was divided into periods to determine adaptive changes (control, 1-4 and 6 week). Results and discussion. The animals with IL-2 inhibition throughout the experiment the swimming time increased: a significant veracious increase on the 2nd week was by 63±3 %; on the 4th week it increased by 44.4±2 %; on the 6th week it increased by 32±1.5 %. The swimming time of mice with exposure to IL-2 in the average concentration also increased throughout the training period, the largest veracious significant increase was on the 2nd (58.9±3 %), on the 3rd (20.9±1 %) and on the 6th (29.6±1.4 %) weeks. The studied indicator of the group of animals without the introduction of drugs reached the maximum on the 3rd week, then decreased slightly, but remained much higher than the initial, which can be considered the result of training. During the experiment, it was found out that in all experimental animals, the time of forced swimming during 6 weeks significantly exceeded the values obtained after the first day of the training. The maximum increase in physical training on the 6th week (compared to baseline) was observed in the group administered the IL-2 inhibitor (an increase at 267.4±13 %). Animals exposed to medium and high concentrations of IL-2 also showed a veracious increase of the studied indicator (at 161.65±8 % and 85.1±4 %, respectively). Conclusion. The obtained results showed that the inhibition of IL-2 had a positive effect on adaptation to physical training throughout the experiment and caused the most significant increase at the period of forced swimming compared to baseline. The introduction of IL-2 caused an increase in physical training of animals. However, only under the influence of IL-2 in the average concentration (7500 IU/kg), the swimming time increased in the post-action period, which indicated the adaptive effect of IL-2 in this concentration (which can be considered optimal).

Оцінка фізичної тренованості наразі є актуальною, оскільки відомо, що фізичне навантаження безпосередньо впливає на клітини імунної системи. Незважаючи на достатню кількість досліджень окремих аспектів застосування ІЛ-2 та його інгібітору, дотепер залишаються відкритими питання щодо їх дозозалежного впливу на фізичну витривалість. Мета дослідження – визначення показників фізичної тренованості білих мишей в умовах тривалого введення різних доз рекомбінантного ІЛ-2 та його інгібітору – циклоспорину. Було сформовано 5 дослідних груп мишей (n=90). І група отримувала інгібітор ІЛ-2 (10 мг/кг), ІІ, ІІІ та ІV дослідні групи – ІЛ-2 (5000, 7500 та 30000 МО/кг відповідно), V – фізіологічний розчин. В якості фізичних тренувань застосовували метод примусового плавання до повного виснаження з вантажем (7,5 % від маси тіла). Фізичну витривалість вимірювали за часом тривалості плавання мишей від моменту потрапляння у воду до повного виснаження. Дослідження поділили на періоди для визначення адаптаційних змін (контроль, 1-4 та 6 тиждень). Під час експерименту встановлено, що в усіх дослідних тварин час примусового плавання на 6- му тижні значно перевищує показники, отримані після першого дня тренування. Максимальний приріст показників фізичної тренованості на 6-му тижні (у порівнянні з початковим значенням) спостерігався у групі, якій уводили інгібітор ІЛ-2 (збільшення на 267,4±13 %). Тварини, які перебували під впливом ІЛ-2 середньої та високої концентрації, також показали достовірний приріст досліджуваного показника (на 161,65±8 % та на 85,1±4 % відповідно). Встановлено, що інгібування ІЛ-2 мало позитивний вплив на адаптацію до фізичних тренувань протягом усього експерименту та обумовлювало найбільш суттєве збільшення періоду примусового плавання в порівнянні з початковим значенням. З’ясовано, що введення ІЛ-2 спричиняло збільшення показників фізичної тренованості тварин. Проте, в умовах впливу ІЛ-2 в концентрації 7500 МО/кг, час плавання також підвищувався в період післядії, що свідчить про адаптивний вплив ІЛ-2 у цій концентрації.