СПРЯЖЕНИЙ ВПЛИВ ЦИНКУ І ГЕЛЬМІНТНОЇ ІНВАЗІЇ НА ТРОФОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ LYMNAEA PALUSTRIS (MOLLUSCA, GASTROPODA, LYMNAEIDAE)

Abstract

Дане дослідження присвячене з’ясуванню особливостей сумісного впливу середовища, забрудненого іонами цинку, у концентраціях (представлених у ГДК) 0,5; 2; 5; 10; 15; 20, і різних стадій життєвого циклу трематоди Notocotylus attenuates (Rudolphi, 1809) на значення середньодобового раціону (ВСР), тривалості проходження корму травним трактом (ТПК) і коефіцієнту засвоюваності корму (КЗК) Lymnaea palustris (O. F. Müller, 1774). Отримані результати експерименту засвідчують, що у середовищах, які містять іони цинку у кількостях від 0,5 ГДК і до 10 ГДК, із зростанням у них концентрацій токсиканта відбувається підвищення рівня фізіологічної активності піддослідних тварин, одним із проявів якого є прогресуюче наростання від кожної нижчої концентрації токсиканта до кожної наступної вищої величини ВСР, ТПК і КЗК. За вмісту ж у середовищах перебування L. palustris іонів цинку у концентраціях 15ГДК і 20ГДК значення згаданих вище трофологічних показників зменшуються по наростаючій. Трематодна інвазія – чинник, обтяжуючий пристосування піддослідних молюсків до умов перебування їх у забрудненому іонами цинку середовищі. Шкідливість цих паразитів для їх хазяїв-молюсків зумовлена тим, що за рахунок останніх активно і безпосередньо тканинами гепатопанкреаса живляться редіоїдні покоління трематод. Окрім того материнські і дочірні редії цих гельмінтів здатні ще й до опосередкованого живлення – пристінного (контактного) травлення, полягаючого у гідролізі поживних субстратів організму хазяїна з подальшим всмоктуванням кінцевих продуктів цього процесу. Ушкодження, котрі молюскам-хазяям цих гельмінтів завдають паразитуючі у них церкарії, зводяться до споживання і відкладання про запас поживних речовин (здебільшого – глікогену і жиру), вкрай необхідних їм для забезпечення життєвої активності як до моменту завершення перебування їх в організмі проміжного хазяїна, так і у період подальшого «вільного» життя їх у водному середовищі аж до моменту проникнення в організм остаточного хазяїна. Слід зауважити, що «вільне» життя церкарій – це майже безупинне плавання їх, потребуюче значних енергетичних витрат, а вони протягом цього періоду не живляться. The joint effect of zinc pollution (0,5, 2, 5, 10, 15 and 20 MPC (maximum permissible concentration)) and infection with various life stages of Notocotylus attenuates (Rudolphi, 1809) was studied on the average daily intake (ADI), gut transit time (GTT) and feed absorption rate (FAR) of Lymnaea palustris (O. F. Müller, 1774). According to our results, the experimental mollusks showed increased physiological activity in environment with 0.5 to 10 Zn MPC pollution. The manifestations included direct dependence of increasing ADI, GTT and FAR values on the increasing levels of pollution. At 15 and 20 Zn MPC in environment, values of the aforementioned parameters steadily decreased. Trematode infection was limiting the adaptive capabilities of experimental mollusks to the environmental conditions of their polluted biotope. There is an immediate effect of trematode infection caused by redial generations feeding on the hepatopancreas tissues of hosts. The parental and filial rediae of these helminthes are also capable of mediated nutrition by contact digestion, hydrolyzing the nutrient substrates of the host organism with subsequent absorption of the end products. The damage caused by the helminthes to their mollusk hosts is reduced to the consumption and deposition of nutrients (mainly glycogen and fat), which the parasites require while living in the intermediate host, and later, "freely living" in the aquatic environment until infecting the body of the final owner. It should be noted that the “free living” cercariae are almost constantly swimming and using up significant energy reserves without any feeding.