ASSESSMENT OF SUBJECT’S READINESS FOR URGENT ACTIONS USING THE VARIATIONS OF SENSORIMOTOR RESPONSE TASKS

Abstract

The purpose of the research is to identify the scope of combined use of different options of sensorimotor response to assess the effectiveness of the subject’s reorientation from one apperception scheme to another. The empirical research has used the method of a laboratory experiment with an intra-subject implementation plan. 66 students have been the study participants. Computer hardware has been used. The study participants have performed a series of trials of a simple sensorimotor reaction, a sensorimotor reaction of choice and a double choice task, which primarily provides for immediate determination of the apperception scheme and then – selection of an action option. Results. The research has established a significant reduction of the reaction time under increasing orientation time in a double choice task for one and three alternate solutions (the Friedman test is respectively: χ²r=300,65 (df = 5; p<.001) and χ²r=62.67 (df = 5; p<.001). The author has obtained the mathematical models of the linear relationship of the time change in a sensorimotor response for a stimulus from time of orientation in the two indicated variants. The realization of the Hick’ Law in the experiment has been confirmed: a simple sensorimotor reaction of the study participants is quicker than a reaction of choice between three alternatives (the Wilcoxon signed-rank test: Z = -7.073; p < .001). The identity of organizing the response processes for the variants of a double choice task has been defined. To solve a double choice task, there has been established the availability of anticipation effect for reactions to one possible variant of a stimulus under the values of the orientation time of .25 sec and 30 sec (respectively: t=3.138 as р=.003; t=8.656 as р<.001). Conclusion. The assessment of the rate of the subject’s urgent actions can be implemented with the use of a double choice task that involves an immediate choice and realizing one of two variants of sensorimotor response. Automatic variations of orientation time in a double choice task allow establishing the required duration of the urgent formation of a new operative image and a mode of actions, taking into account the set criterion – the time of a simple sensorimotor reaction. Метою дослідження є визначення можливостей поєднаного використання різних варіантів сенсомоторного реагування для оцінки ефективності переорієнтування суб’єкта з однієї апперцептивної схеми дій на іншу. В емпіричному дослідженні застосовано метод лабораторного експерименту з внутрішньосуб’єктним планом реалізації. Досліджуваними в експерименті були 66 студентів. Використовувалась комп’ютерна техніка. Досліджувані виконували серії спроб простої сенсомоторної реакції, сенсомоторної реакції вибору та задачі “подвійного вибору”, в якій спочатку передбачалося оперативне визначення апперцептивної схеми дій, а потім – вибір варіанту дій. Результати. Встановлено суттєве зменшення часу реакції при збільшенні часу орієнтування в задачі “подвійного вибору” для одного і для трьох варіантів рішень (критерій Фрідмана відповідно: χ²r=300,65 (df = 5; p<.001 ) та χ²r=62.67 (df = 5; p<.001 ). Були отримані математичні моделі лінійного зв’язку зміни часу сенсомоторного реагування на стимул від часу орієнтування у двох означених варіантах. Підтверджено реалізацію в експерименті закону У. Хіка: проста сенсомоторна реакція досліджуваних швидше реакції вибору з трьох альтернатив (критерій знакових рангів Уілкоксона: Z = -7.073; p < .001). Було визначено ідентичність організації процесів реагування для варіантів задачі “подвійного вибору”. Для рішень задачі “подвійного вибору” встановлено наявність антиципаційного ефекту у випадках реакції на один можливий варіант стимулу при значеннях часу орієнтування в .25 с та .30 с (відповідно: t=3.138 при р=.003; t=8.656 при р<.001). Висновок. Оцінка швидкості термінових дій суб’єкта може проводитися з використанням задачі “подвійного вибору”, в якій оперативно обирається й реалізується один з двох варіантів сенсомоторного реагування. Автоматичні варіації часу орієнтування в задачі “подвійного вибору” з урахуванням заданого критерію – часу простої сенсомоторної реакції, дозволяють визначити необхідну тривалість термінового формування нового оперативного образу і способу дій.