ІНТЕРАКТИВНІ ФОРМИ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ЗДАТНОСТІ ДО ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГІВ ЗДО

Abstract

У статті розкривається питання формування здатності до партнерської взаємодії у професійній діяльності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти. Відповідно до вимог сучасного суспільства, де переважають міжособистісні та ділові стосунки, партнерство є соціально необхідною компетентністю. Розкрито сутність поняття «партнерська взаємодія», охарактеризовано його ознаки. Партнерська взаємодія – це форма безпосереднього взаємовпливу рівноправних суб’єктів, що характеризується добровільністю, взаємною довірою, відповідальністю та спрямована на досягнення спільного результату. У статті наголошується на тому, що провідними ознаками партнерства є активна здатність до свідомого та цілеспрямованого планування, організації своєї поведінки та життєдіяльності загалом. Успішність та продуктивність партнерської взаємодії залежить від особливостей сприйняття індивідуумів один одного, оцінки та прогнозування подальших дій. Здатність до партнерської взаємодії є засобом здобуття спільної згоди на різних рівнях, у тому числі у сфері професійної діяльності. Групова робота є методом соціального навчання. Це впливає на професійне становлення майбутніх педагогів закладів дошкільної освіти. Колективні та інтерактивні методи навчання у закладі вищої освіти забезпечують активну взаємодію всіх учасників освітнього процесу – викладача і здобувачів освіти, студентів між собою. У статті наведено приклади впровадження інтерактивних форм організації партнерської взаємодії у процесі вивчення освітніх компонентів студентами спеціальності 012 «Дошкільна освіта». Особлива увага приділяється навчанню студентів форм конструктивній взаємодії між спеціалістами під час організації психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами. Підібрані на заняттях ситуації взаємодії дають можливість студентам, які здобувають спеціалізацію «Логопедія», виявити рівень розвитку їхніх комунікативних умінь та навичок, здатність до використання моделі партнерської взаємодії між логопедом і педагогами групи, вирішення можливих конфліктних ситуацій усередині дитячого колективу, між педагогами та батьками дітей тощо. Зроблено висновок про те, що використання інтерактивних форм роботи дає змогу здобувачам вищої освіти узагальнити позитивні надбання щодо налагодження взаємодії між суб’єктами педагогічної діяльності і знайти причини недоліків у реалізації комунікативних прийомів. The article reveals the issue of forming the ability to partner in the professional activities of future educators of preschool education. In accordance with the requirements of modern society, where interpersonal and business relations predominate, partnership is a socially necessary competence. The essence of the concept of “partnership” is revealed, its features are characterized. Partnership is a form of direct interaction of equal subjects, which is characterized by voluntariness, mutual trust, responsibility and is aimed at achieving a common result. The article emphasizes that the leading features of partnership are an active ability to consciously and purposefully plan, organize their behavior and life in general. The success and productivity of the partnership depends on the characteristics of the perception of individuals of each other, evaluation and forecasting of further actions. The ability to partner is a means of obtaining mutual agreement at various levels, including in the field of professional activity. Group work is a method of social learning. This affects the professional development of future teachers of preschool education. Collective and interactive teaching methods in higher education provide active interaction of all participants in the educational process – teachers and students, students among themselves. The article presents examples of the introduction of interactive forms of partnership in the process of studying educational components by students majoring in 012 “Preschool education”. The special attention is paid to teaching students forms of constructive interaction between specialists in the organization of psychological and pedagogical support of children with special educational needs. Interaction situations selected in the classroom allow students who specialize in “Speech Therapy” to identify the level of development of their communication skills, the ability to use the model of partnership between speech therapist and group teachers, resolving possible conflicts within the children’s team, between teachers and parents. It is concluded that the use of interactive forms of work allows higher education students to summarize the positive achievements in establishing interaction between the subjects of pedagogical activity and find the causes of shortcomings in the implementation of communicative techniques.