dc.description.abstract |
Метою цієї статті, у якій об’єктом дослідження виступають українські ойконіми, є демонстрація того, що деколонізація топонімії є складним і нетривіальним завданням, яке не має шаблонних рішень на національному рівні, однак потребує напрацювання принципів, підходів та процедур, які мали би виконувати роль дороговказу для органів місцевого самоврядування під час
обговорення та прийняття рішень щодо перейменування населених пунктів. Для досягнення
мети: визначено окремі категорії ойконімів в контексті їх можливої деколонізації; окреслено підходи, які можуть бути застосовані для нетривіальних випадків застосування ойконімів в кожній з
визначених категорій; запропоновано можливі варіанти коригування існуючого ойконіму або ж
вибору нового в залежності від специфіки ситуації. Аналіз потенційних цільових кейсів доводить,
що кваліфіковано проведені топонімічні зміни – це потенційна можливість не лише гармонізувати
топонімічний ландшафт України та відновити історичну справедливість, але й усунути з карти
України широко розповсюджені назви, зробивши акцент на географічній та історико-культурній
самобутності населених пунктів. Водночас, безсистемна ліквідація окремих топонімів несе загрозу
ще більшого збіднення топонімічного розмаїття України через вживання шаблонних назв. Ана-
ліз потенційних кейсів перейменування доводить, що прийняття закону про деколонізацію топонімії може призвести до низки непорозумінь. Адже перейменування також має гармонізуватися
з історичними метанаративами, по відношенню до яких ще має бути досягнута суспільна згода.
Це питання колоніального/неколоніального статусу територій сучасної України в складі інших
держав, питання участі України/українців в Другій світовій війни, це модель української нації,
це визначення приналежності/не приналежності тих чи інших постатей до національної історії.
Пошук оптимального рішення по перейменуванню має відбуватися із залученням потенційних стейкхолдерів, застосуванням індивідуального підходу до кожної назви та широкого кола інструментів громадського суспільства.
the purpose of this article, focusing on Ukrainian oikonyms, is to demonstrate that decolonization of
toponymy is a complex and non-trivial task. To be effective, it does not have formulaic solutions at the
national level, but requires the development of principles, approaches and procedures that should guide
local authorities during discussion and decision-making in the field of decolonization of toponymy. To
achieve the aim, the authors have defined the categories of oikonyms in the context of decolonization,
outlined approaches that can be applied to separate oikonyms in each of the defined categories, and
proposed possible options for linguistic correction of the existing place name or choosing a new oikonym
depending on the specifics of the situation. The analysis of potential cases proves that competently carried
out toponymic changes represent an opportunity not only to restore historical justice, but also to remove
formulaic names from the map of Ukraine, emphasizing the geographical and historical-cultural identity
of each settlement. At the same time, chaotic and unsystematic elimination of related to decolonization
toponyms carries a new threat for toponymic diversity in Ukraine due to the use of formulaic names
having no relation to the local history and geography. The analysis of potential cases of renaming proves
that the adoption of the law on the decolonization of toponymy can lead to several misunderstandings.
After all, the renaming must harmonize with the historical metanarratives, in relation to which public
consensus must still be reached. This is the question of the colonial/non-colonial status of present-days
Ukrainian lands in other states, the question of the participation of Ukraine/Ukrainians in the World
War II, the model of the Ukrainian nation, the definition of approaches to determining the belonging/
non-belonging of certain figures to national history. The search for the optimal solution should take place
with the involvement of potential stakeholders, the use of an individual approach to each toponym, and
involving a wide range of civil society instruments. |
uk_UA |