Abstract:
Мета статті полягає у встановленні на основі аналізу функціонування психодраматичної групи особливостей психологічної допомоги, необхідної для конструктивного переживання образи, що виявляється актуальним від функціонування тренінгових груп до вивчення макропроцесів у суспільстві.
Методи. На основі аналізу теорії психодрами встановлено особливості психологічної допомоги,
важливі для конструктивного переживання образи.
Результати. Образу як часте явище в міжособистісній взаємодії фрагментарно висвітлено у наукових дослідженнях. Науковці описують як фрустраційну емоцію, стан, викликаний незадоволенням
важливих потреб чи невідповідності бажаного та реального результату, агресивну реакцію, прояв
базальної тривожності, симптом патологічного злиття, дитячу модель реагування тощо. Дослідниками підкреслюється її зв’язок із негативними емоціями, почуттями та намірами (гнів, ненависть,
провина, злість, ворожість, помста), переживанням несправедливості, жертовності та самоприниження. Увагу викликає її раннє виникнення в онтогенезі, зв’язок з ранніми батьківсько-дитячими
стосунками, здатність зберігатися, акумулюватися, ставати основою образливості як риси характеру та перехід у психосоматичні хвороби. Це почуття значно перешкоджає розумінню свого внутрішнього конфлікту. У роботі з образою нами були використані базові техніки психодрами: техніка
дзеркала, обмін ролями, дублювання. Важливими прийомами були усвідомлення, вираження емоцій,
символічне відреагування, технології пробачення. Глибоке переживання бажаного міжособистісного
досвіду, що супроводжується вивільненням раніше обмежених емоцій, сприяє зміцненню міжособистісних стосунків, більшому прийняттю себе, розширенню рольового репертуару, зростанню довіри,
відкритості, спонтанності.
Висновки. Теорія психодрами не лише пояснює механізми виникнення образ у контексті батьківсько-дитячих стосунків, але й пропонує дієві засоби психологічної роботи з нею.
Purpose. The article is aimed at developing specific psychological assistance necessary for the constructive
experience in coping with offence on the basis of the psychodrama group functioning analysis. It is relevant
at various levels, ranging from the training groups functioning to studying social macro-processes in the society.
Methods. The peculiarities of psychological assistance are established on the basis of the psychodrama
theory analysis.
Results. Offence is a common phenomenon in interpersonal interaction which is quite fragmented in
scientific research. It has been considered as an emotion of frustration, failure to meet important needs or
mismatch between the desired and the real, aggressive reaction, manifestation of basal anxiety, a symptom
of pathological fusion, a child’s model of response, etc. Researchers emphasize its connection to negative
emotions, feelings and intentions (anger, hatred, guilt, anger, hostility, desire to take revenge) and, at the same
time, to experiencing injustice, sacrifice and self-humiliation. It appears early in ontogeny, is connected to
parent-child relationships, has ability to persist, be accumulated and become a trait of character or lead
to psychosomatic diseases. The feeling of offence is a significant obstacle to understanding one’s internal
conflict. Basic psychodrama techniques such as the mirror technique, the exchange of roles, and dubbing
were employed to work with offence to raise awareness, express emotions, show symbolic response
and forgiveness. The work at desired interpersonal experience with the release of previously restricted emotions leads to strengthening relationships, greater acceptance of the self, expansion of role repertoire,
growth of trust, openness and spontaneity.
Conclusions. So not only does psychodrama theory explain the mechanisms of offence emergence in
the context of parent-child relationships, but it also offers effective means of psychological work with it.