Abstract:
Статтю присвячено проблемі інтегративного підходу до визначення особливостей переживання
множинних травм російсько-української війни.
Мета статті – емпіричне вивчення вікових особливостей переживання травм війни в контексті інтеграції психологічних знань про особистість у кризових ситуаціях.
Методи дослідження: Госпітальна шкала тривоги і депресії (HADS, A.S. Zigmond і R.P. Snaith, 1983,
адаптація А.В. Андрущенко, 2003), опитувальник симптомів ПТСР PCL-5 (F.W. Weathers, B. T. Litz,
T. M. Keane, 2013), опитувальник реакцій горювання (HGRC, N. S. Hogan, 2001), опитувальник соціальної підтримки (ISS, N. S. Hogan, L. A. Schmidt, 2016). У даному дослідженні ми порівняли травми
війни осіб віком від 13 до 70 років, які перебували в зоні активних бойових дій, залишали її шляхом
внутрішньої міграції та були у своїх містах і селищах у тимчасовій окупації (Київська, Сумська, Харківська області України), всього у дослідженні взяли участь 328 осіб.
Результати дослідження: досліджуваним незалежно від віку властиві такі травми війни, як відокремленість від членів сім’ї, численні смерті членів родини і друзів, зруйновані будинки та смерть
домашніх тварин; найбільше травми війни вплинули на систему цінностей та переконань підлітків
та молоді, які чи не вперше в житті стикнулися з неконтрольованим світом, звідси ми можемо констатувати наявність моральної травми, за відсутності симптомів ПТСР. Існують негативні статистично
значущі кореляції соціальної підтримки з показниками PCL-5, зокрема уникнення та інтрузій, а також
з симптомами депресії Госпітальної шкали HADS.
Висновки: у всіх учасників дослідження наявні травмівні події, які зумовлюють роздратованість,
підвищену збудливість, проблеми зі сном та з харчовою поведінкою, однак не призводять до посттравматичних розладів; переважна більшість досліджуваних віком до 50 років мобілізовані для подальшої
боротьби за перемогу, симптоми ПТСР у них виражені несуттєво, так само як і провина, гнів, відчай,
що супроводжують травмівні втрати, натомість, особи старші 50 років важко адаптуються до нового
місця проживання, більше прив’язані до своїх будинків і домашніх господарств, розлука з якими супроводжується у них відчаєм і панічними реакціями.
The article is devoted to the problem of an integrative approach to determining the specifics of experiencing
multiple traumas of the Russian-Ukrainian war. War encompasses all possible elements of trauma, its impact
is long-lasting and, in our conditions, unpredictable in duration and intensity.
The purpose of the article is an empirical study of the age-specific peculiarities of war trauma experiencing
in the context of psychological knowledge about personality in crisis situations integration.
Research methods: Hospital scale of anxiety and depression (HADS, Zigmond, Snaith, 1983),
PCL-5 (Weathers, Litz, Keane, 2013), questionnaire of grief reactions (HGRC, Hogan, 2001), Inventory
of Social Support (Hogan, Schmidt, 2016). In this study, we compared the war traumas of persons aged 13 to
70 who were in the zone of active hostilities, left it through internal migration, and were in their cities and towns
under temporary occupation (Kyiv, Sumy, Kharkiv region), in total 328 people participated in the study.
Results of the study: regardless of age, such war traumas as separation from family members, numerous
deaths of family members and friends, destroyed houses, and the death of pets are characteristic of the subjects,
regardless of age; most of all, war trauma affected the system of values and beliefs of teenagers and young people
who, for almost the first time in their lives, encountered an uncontrolled world, in them we can state the presence
of moral trauma, in the absence of PTSD symptoms. There are statistically significant negative correlations
of social support with PCL-5 scores, particularly avoidance and intrusions, and with HADS depressive symptoms.
Conclusions: all study participants have traumatic events that cause irritability, increased excitability,
problems with sleep and eating behavior, but do not lead to post-traumatic disorders; the vast majority of subjects
under the age of 50 are mobilized for further struggle for victory, PTSD symptoms are not significantly
expressed in them, as well as guilt, anger, despair accompanying traumatic losses, on the other hand, those
over 50 have difficulty adapting to a new place of residence, more attached to their homes and households,
separation from which is accompanied by despair and panic reactions.