Abstract:
Мета. Мета статті – дослідити функції часу і простору у п’єсах у п’єсах Івана Микитенка «Іду»,
«Диктатура», «Дівчата нашої країни».
Методи дослідження. У статті використано елементи таких методів, як: біографічний, порівняльний, описовий, структурно-семіотичний, композиційний (з акцентом на хронотопі).
Результати. І. Микитенко виступав представником комуністичної партії у літературному середовищі
20-х років ХХ ст. Він писав твори на замовлення влади, тому час і простір у його творах ідеологізовані
(а відтак - міфологізовані). Відтак, з одного боку, міфологічний принцип організації художнього матеріалу властивий творчості І. Микитенка. А з іншого, автор позиціонує себе як реаліст, тобто автор, що
відображує дійсність. Нами було з’ясовано, як названа вище опозиція виявила себе на рівні хронотопу
п’єс «Іду», «Диктатура», «Дівчата нашої країни». Досліджено, що драматург ідеалізує колективізацію
та індустріалізацію, засуджуючи куркулів та противників комуни. У структурах п’єс з’являються типові
хронотопи дороги, зустрічі, приміщення, села, заводу, міста, кризи, які відображують соціальний міф.
Висновки. Висновуємо, що соціальні міфологеми накладаються на часопростір у п’єсах «Іду»,
«Диктатура», «Дівчата нашої країни» І. Микитенка. Автор висвітлює ті сторони радянської влади, які
було дозволено зображувати, однак його особисте ставлення до ідеології залишається незрозумілим.
Він виконував роль суверенного суб’єкта партії, а його п’єси були партійним інструментом цієї суверенності. Автор подає характеристики дійових осіб і у такий спосіб посилає читачам/глядачам інформативні індекси, за допомогою яких адресат може зробити висновки про людей і події в часопросторі.
Тому вважаємо, що справжній час у драмах «Іду», «Диктатура», «Дівчата нашої країни» – це реалістична ілюзія, яку намагався відобразити І. Микитенко на сцені радянського театру.
Purpose. The purpose of the article is to consider the “chronotope” in Ivan Mykytenko’s plays “Idu”
(I’m going), “Dictatorship”, “Girls of our country”, as well as to explore time and space in works from the point
of view of Soviet ideology.
Methods. The article uses elements of the following methods: biographical, comparative, descriptive,
structural-semiotic, compositional (with an emphasis on the chronotope).
Results. I. Mykytenko was the representative of the Soviet party in the literary environment of the 1920s.
He wrote works commissioned by the authorities, so the time and space in his works are mythologized. Thus, on the one hand, the mythological principle of organization of artistic material is inherent in the work
of I. Mykytenko. On the other hand, the author positions himself as a realist, that is, an author who imitates
reality. We found out how the above-mentioned opposition found itself at the level of the chronotope
of the plays “Idu” (I’m going), “Dictatorship”, “Girls of our country”. It has been studied that the playwright
idealizes collectivization and industrialization by condemning the kulaks and opponents of the commune. In
the structures of the plays there are typical chronotopes of roads, meetings, premises, villages, factories, cities,
crises, which reflect the social myth.
Conclusions. We conclude that social mythologies are superimposed on space-time in the plays “Idu”
(I’m going), “Dictatorship”, “Girls of our country” by I. Mykytenko. The author highlights the aspects
of Soviet power that were allowed to be portrayed, but his personal attitude to ideology remains unclear. He
served as the party’s sovereign subject, and his plays were the party’s instrument of that sovereignty. The
author presents the characteristics of the protagonists and thus sends readers / viewers informative indexes
with which the addressee can draw conclusions about people and events in space-time. Therefore, we believe
that the real time in the dramas “Idu” (I’m going), “Dictatorship”, “Girls of our country” is a realistic illusion,
which I. Mykytenko tried to portray on the stage of the Soviet theater.