PECULIARITIES OF APOSIOPESIS AND PARCELLING TRANSLATION IN S. KING’S NOVELS

Abstract

Purpose. The purpose of the article is to analyze the ways of reproducing in the Ukrainian language such figures of expressive syntax as apposiopesis and parcelling in S. King’s novels “Dreamcatcher” and “The Dead Zone”. Methods. The scientific article used methods of comparative, translatological and contextual analysis. Stylistic units to be analyzed were selected by the whole selection. Results. In his work, S. King often takes up to such figures of expressive syntax as apposiopesis, which often consists in the omitting the last part of the sentence. The writer, thus, allows the reader to find the answer to the question, to guess the omitted information. Aposiopesis helps the author to convey the character’s thoughts, warnings and insecurities much better. With the help of this stylistic device, the feelings and emotions of the characters are accurately conveyed. The usage of silence in the context of the studied novels conveys an atmosphere of uncertainty and tension. Moreover, the apposiopesis helps to set the right emphasis, point out the key points of the story, and thus realize the author’s idea. Most often, the translator uses the method of literal translation to preserve the pragmatic effect on the reader and to convey both informational and emotional aspects of meaning without any loss. Deliberate division of the connected text into several intonation and punctuation independent segments is called parcelling. In S. King’s works, parcelling is used to create an atmosphere of fear and tension. It allows the reader to focus on the characters’ emotions, their thoughts, doubts and fears. The use of this syntactic tool helps to form in the reader’s mind a vivid image of the novel’s hero. Parelation is often used to imitate the living language of a character. It is the most successful way to express the thoughts and emotions of the hero. The translator took up to such techniques as combining the two components of parcelling into one complex sentence, omitting the word with its subsequent compensation, addition and literal translation. Conclusions. The analysis showed that in most cases the reproduction of these figures of expressive syntax is carried out by literal translation (63%). In addition, the translator used such transformations as omission (19%), addition (12%) and compensation (6%). Мета. Метою статті є аналіз способів відтворення українською мовою таких фігур стилістичного синтаксису, як апозиопеза та парцеляція, у творах С. Кінга «Ловець снів» та «Мертва зона». Методи дослідження. У науковій статті використовувалися методи порівняльного, транслатологічного та контекстуального аналізу. Шляхом суцільної вибірки виділені стилістичні одиниці, що підлягали аналізу. Результати. У своїй творчості С. Кінг досить часто вдається до таких фігур експресивного синтаксису, як апозіопеза, що найчастіше полягає в замовчуванні останньої частина речення. Письменник, таким чином, дозволяє читачеві самому знайти відповідь на питання, домислити опущену інформаіцю. Апозиопеза допомагає автору краще передати хід думок персонажа, його застороги та невпевненість. За допомогою цього стилістичного прийому точно передаються почуття та емоції персонажів. Прийом замовчування у контексті досліджуваних романів передає атмосферу невизначеності та напруги. Більше того, апозиопеза допомагає поставити правильний акцент, вказати на ключові моменти розповіді і таким чином реалізувати авторський задум. Найчастіше перекладач використовує метод дослівного перекладу для збереження прагматичного ефекту на читача та задля передачі як інформаційного, так і емоційного аспектів значення без будь-яких втрат. Навмисне розчленування пов’язаного тексту на кілька інтонаційно та пунктуаційно самостійних відрізків має назву «парцеляція». У творчості С. Кінга парцеляція використовується для створення атмосфери страху та напруги. Вона дозволяє акцентувати увагу читача на емоціях персонажів, їхніх думках, сумнівах та пересторогах. Використання цього синтаксичного засобу допомагає формувати у свідомості читача яскавий образ героя роману. Часто пареля- ція використовується для імітації живої мови персонажа. Вона є найбільш вдалим способом вираження думок та емоцій героя. Перекладач вдається до таких прийомів, як об’єднання двох компонентів парцеляції в одне складносурядне речення, опущення слова з його подальшою компенсацією, додавання та дослівний переклад. Висновки. Проведений аналіз показав, що в більшості випадків відтворення згаданих фігур експресивного синтаксису здійснюється шляхом дослівного перекладу (63%). Крім того, перекладачем використовувалися такі трансформації, як опущення (19%), додавання (12%) та компенсація (6%).