ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНОГО РИТУАЛЬНОГО ДИСКУРСУ

Abstract

Мета. Стаття присвячена аналізу англомовного ритуального дискурсу й виокремленню його особливостей. Дефініціюється ритуал і дискурс, ним породжуваний. Об’єкт дослідження розглядається зі структурного, семантичного і стилістичного аспектів. Віднаходиться місце ритуального дискурсу серед видів дискурсу, зокрема він належить до прагмалінгвістичного. Методи. Для вирішення поставлених завдань застосовані загальнонаукові методи синтезу та умовиведення, лексико-семантичні методи дефініційного, дескриптивного аналізу, стилістичний аналіз та елементи прагматичного аналізу. Результати. Доведено різножанровість ритуального дискурсу: він може бути представлений молитвою, релігійною службою, чим поєднується із фідеїстичним, церемонією посвяти у студенти, чим граничить із інституційним, або захисту дисертації – з науковим дискурсом тощо. Матеріалом для цієї наукової розвідки слугували промови, виголошені на похоронах королівських осіб: Її Величності королеви Єлизавети ІІ та герцога Единбурзького Філіпа. Траурна промова є особливим жанром ритуального дискурсу, названим еулогія. Остання належить до ритуального дискурсу за формою організації, функціями і характерними ознаками. Їй, як і ритуальному дискурсу загалом, властиві висока тональність спілкування, циклічність, емоційна маркованість, драматургічність і сценарність. Серед стилістичних фігур, до яких вдаються промовці, найчастотнішими є порівняння, висхідна градація – наростання частин висловлення, за якого кожна наступна містить у собі підсилення емоційноекспресивного значення. Такий стилістичний прийом, як цитування художніх творів, використовується в промовах для посилення емоційності, а використанням цитат самих померлих підкреслюється близькість мовця з покійними та їхню важливість один для одного. Виокремлені екстралінгвістичні знаки вказують на високу тональність мовлення, емоційність і драматичність як характерні риси ритуального дискурсу. Висновки. Усі проаналізовані промови характеризуються формальним стилем, і більшість із них мають чітко окреслену структуру. Вони містять коротку біографічну довідку про покійного, особисті враження від спілкування із ним, а закінчуються висловленнями вдячності померлій особі. Purpose. The article analyses the English ritual discourse and identifies its peculiarities. Ritual and the discourse generated by it are defined. The object of research is viewed from the perspectives of its structure, semantics and stylistics. The place of ritual discourse is sought out among the types of discourse; in particular, it belongs to the pragmalinguistic one. Methods. To solve the tasks, general scientific methods of synthesis and inference, lexical and semantic methods of definitional and descriptive analyses, stylistic as well as elements of pragmatic analysis are applied. Results. The genre diversity of ritual discourse is proven. A prayer or a religious service, which combines it with fideistic discourse, a ceremony of initiation in students, which borders on institutional discourse, or a dissertation defence, which confirms its ties with scientific discourse, can represent it. The material for this research is the speeches delivered at the funerals of royal persons, namely, Her Majesty Queen Elizabeth II and Philip, the Duke of Edinburgh. Funeral speech is a special genre of ritual discourse called eulogy. The latter belongs to the ritual discourse in the form of organization, functions and characteristic features. Like ritual discourse in general, it is characterised by a high tone of communication, cyclicity, emotional marking, dramaticity as well as continuity. Among the stylistic figures that speakers resort to, the most frequent are comparison, ascending gradation – the increase of parts of the statement, in which each subsequent one contains strengthening emotional and expressive meaning. Such stylistic technique as quoting fiction is used in speeches to enhance emotionality, and the use of quotes from the dead themselves emphasizes the bond between the speaker and the deceased and their importance to each other. The singled out extralinguistic signs indicate a high tone of speech, emotionality and dramaticity as characteristic features of ritual discourse. Conclusions. A formal register characterizes all the analysed speeches, and most of them have a clear structure. They contain a short biographical reference about the deceased, personal impressions from communication with them, and they end with the expressions of gratitude to the deceased person