dc.description.abstract |
Мета статті полягає у виявленні специфіки семіотичного аспекту дослідження конфліктного дискурсу з позицій семіотичної епістемологічної парадигми та теорії мультимодальності.
Методи. У статті використано методи аналізу та синтезу, індуктивний та дедуктивний метод як
загальнонаукові методи для вивчення історії становлення семіотики та передумов дослідження конфліктної комунікації з позицій лінгвосеміотичного аналізу. Також застосовано метод лінгвопрагматичного, контекстуального та мультимодального аналізу для з’ясування характеру семіозисних процесів
у конфліктному дискурсі.
Результати. Результати дослідження засвідчують наявність глибоко семіотичної внутрішньої структури конфлікту, представленого у художньому дискурсі. Лінгвосеміотична модель будь-якого типу
конфлікту передбачає поєднання і комбінацію вербальних, невербальних та паравербальних семіотичних ресурсів як центрального компонента моделі, що знаходиться у площині перетину інтенційної
та результативної інтерпретанти, формуючи спільну комунікаційну інтерпретанту, що дозволяє трактувати взаємодію як конфліктну. Динамічні фази розгортання конфліктного дискурсу передбачають функ-
ціонування структурних одиниць кожної фази – конфліктивів, семіозис якого у художньому дискурсі
здійснюється за допомогою комплементарної взаємодії знакових систем та характеризуються дисгармонізацією інтра- та інтерперсональних стосунків комунікантів.
Висновки. Отримані результати дослідження дозволяють окреслити загальну модель семіозису різних типів конфліктів у сучасному художньому дискурсі з позицій семіотики як матричної дисципліни.
Побудова семіотичної моделі інтраперсональних конфліктів дозволяє вдосконалювати та уніфікувати
схему лінгвосеміотичного аналізу інших мультимодальних типів дискурсу.
Purpose. The submitted paper aims to establish the specific features of conflict discourse from the viewpoint
of modern semiotic studies and multimodal theory.
Methods. The analysis of the proposed paper was carried out with the involvement of the methods
of synthesis and analysis, inductive and deductive methods as general scientific methods for studying the history
of the formation of semiotics and the prerequisites for the study of conflict communication from the standpoint
of linguosemiotic analysis. The linguopragmatic method, contextual and multimodal analysis was also used to
clarify the nature of semiotic processes in conflict discourse. Results. The results of the study testify to the presence of a deep semiotic internal structure of the conflict
presented in the fiction discourse. The linguosemiotic model of any type of conflict provides for the combination
of verbal, nonverbal and paraverbal semiotic resources as the central component of the model, which is located
in the plane of intersection of the intentional and the resulting interpretant, forming a common communicative
interpretant that allows the interaction to be interpreted as conflict interaction. The dynamic phases of conflict
discourse development provide for the functioning of the structural units of each phase – the conflictives,
the semiosis of which is carried out with the help of the complementary interaction of sign systems and is
characterized by the disharmony of the intra- and interpersonal relations of the communicants.
Conclusions. The obtained research results allow us to outline the general model of semiosis of various types
of conflicts in modern fiction discourse from the standpoint of semiotics as a matrix discipline. The construction
of a semiotic model of intrapersonal conflicts allows to improve and unify the scheme of linguosemiotic
analysis of other multimodal types of discourse. |
uk_UA |