ФЕНОМЕН УСПІШНОСТІ КРІЗЬ ПРИЗМУ ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ

Abstract

За мету у статті поставлено дослідження феномена успішності крізь призму педагогічної науки. Для досягнення мети застосовано такі теоретичні методи, як системно-структурний аналіз вітчизняних і зарубіжних психолого-педагогічних джерел із проблеми успішності, узагальнення, порівняння і реінтерпретація отриманих даних. Методологію дослідження становлять особистісно орієнтований, акмеологічний, аксіологічний, компетентнісний і середовищний підходи. Результати. Дослідження феномена успішності дало змогу отримати такі результати: існує принципова відмінність між поняттями «успіх» і «успішність»; поняття «успішність» уважають хронотопним, яке складно піддається чіткому визначенню, оскільки пов’язане з індивідуальною системою цінностей; з’ясовано, що в сучасних дослідженнях відсутня однозначна позиція вчених щодо змістового навантаження поняття «успішність»; визначено, що поняття «успішність» має об’єктивний і суб’єктивний аспекти. Зазначено, що всебічному дослідженню феномена успішності сприятиме як вивчення досягнень сучасної психолого-педагогічної науки, так і критичне осмислення й нове прочитання здобутків класичної педагогічної спадщини. Здійснено аналіз педагогічних ідей Г. Сковороди, К. Ушинського, А. Макаренка, Я. Корчака, В. Сухомлинського в контексті феномена успішності. За результатами дослідження уточнено поняття «успішність учня» як заснований на позитивному мисленні і способі життя цілісний комплекс властивостей особистості, що відображає визнання досягнень учня у шкільному колективі й найближчому соціальному оточенні та характеризує стан задоволення учня результатами власної діяльності, його прагнення гармонійно розвиватися і здатність продуктивно діяти в різних життєвих ситуаціях й повною мірою виконувати свої обов’язки. Висновки. Рефлексія класичної педагогічної спадщини та творчого доробку представників сучасної психолого-педагогічної науки дала змогу дійти висновку, що в освітньому середовищі закладу загальної середньої освіти цілком можливим є створення умов, що сприяють формуванню успішності зростаючої особистості, створенню платформи для її успішного соціального старту. The aim of the article is to research the phenomenon of success through the prism of pedagogical science. To achieve the goal, such theoretical methods as system-structural analysis of domestic and foreign psychological and pedagogical sources concerning the problem of successfulness, generalization, comparison and reinterpretation of the obtained data were applied. The research methodology consists of person-oriented, acmeological, axiological, competence and environmental approaches. The results. The study of the phenomenon of successfulness made it possible to obtain the following results: there is a fundamental difference between the concepts of «success» and «successfulness»; the concept of «successfulness» is considered chronotopic, which is difficult to clearly define, as it is related to an individual value system; it was found that in modern studies there is no unequivocal position of scientists regarding the content load of the concept of «successfulness»; it was determined that the concept of «successfulness» has objective and subjective aspects. It is noted that the research of the achievements of modern psychological and pedagogical science, as well as a critical understanding and a new reading of the achievements of the classical pedagogical heritage, will contribute to a comprehensive study of the phenomenon of successfulness. An analysis of the pedagogical ideas of H. Skovoroda, K. Ushinskyi, A. Makarenko, Ya. Korchak, and V. Sukhomlynskyi in the context of the phenomenon of successfulness was carried out. According to the results of the study, the concept of «pupil successfulness» was clarified as a holistic set of personality traits based on positive thinking and lifestyle, which reflects the recognition of the pupil's achievements in the school team and the immediate social environment and characterizes the state of the pupil's satisfaction with the results of his own activities, his desire to develop harmoniously and the ability to productively to act in various life situations and fully fulfill one's duties. Conclusions. The reflection of the classical pedagogical heritage and the creative development of representatives of modern psychological and pedagogical science allowed us to come to the conclusion that in the educational environment of the general secondary education institution, it is quite possible to create conditions that contribute to the formation of the successfulness of a growing personality, the creation of a platform for its successful social start.