FORMATION OF THE SYSTEM OF AGRO-INDUSTRIAL INTEGRATION IN THE CONTEXT OF STRATEGIC MANAGEMENT OF THE AGRO-ENTERPRISES DEVELOPMENT

Abstract

The article examines the issue of strategic management of the development of agribusiness enterprises based on the formation of the system of agro-industrial integration. The essence of the concept of “management method” is defined as a way of influencing the subject of management on the object in order to achieve the set goal. The existing classifications of management methods are considered, followed by the selection of economic methods. A methodical approach to setting and solving problems of strategic management of enterprise development based on the formation of a system of agro-industrial integration of enterprises is justified. The feasibility of using a resource approach to the development of economic relations between enterprises as a basis for the development of economic entities in agro-in dustrial production has been proven. The essence of the resource (logistic) approach to the formation of a system of strategic management of the development of agro-industrial complex enterprises consists in the organization of rational management of flow processes of resources, as one of the leading factors of the competitiveness of systems. В статті розглянуто питання особливостей стратегічного управління розвитком підприємств аграрного виробництва на основі формування системи агропромислової інтеграції. Розробка і реалізація нового підходу до побудови системи стратегічного управління розвитком підприємств аграрного виробництва можлива на основі ресурсного підходу, який отримав подальший розвиток в теорії логістики. Сутність ресурсного (логістичного підходу) до формування системи стратегічного управління розвитком підприємств агропромислового виробництва полягає в організації раціонального управління потоковими процесами ресурсів, як одного з провідних факторів конкурентоспроможності систем. Логістичний підхід відображає нове розуміння бізнесу, при якому окремі підприємства та організації розглядаються як елементи цілеспрямованої системи, прямо чи опосередковано пов’язані в єдиному інтегрованому процесі для найбільш повного задоволення потреб населення та досягнення поставлених цілей системи. Ресурси, що залучаються в поєднанні один з одним у процесі створення сільськогосподарської продукції, різноманітні, проте з позиції економічної сутності всі реальні ресурси об’єктивно зводяться до чотирьох видів: природні ресурси; кадрові ресурси; матеріально-технічні ресурси; інформаційні ресурси. Як самостійний ресурс виділяють також організаційно-управлінську силу, структуровану у певні органи управління. Вона забезпечує комбінування всіх видів ресурсів. Комбінування ресурсів взаємодіючих і взаємозалежних підприємств аграрного виробництва приносить позитивний синергетичний ефект, а саме приріст сукупного ефекту, отриманого від спільної діяльності, що перевищує суму індивідуальних ефектів усіх учасників інтеграції, розраховану так, начебто вони відокремлені організації, чим і обґрунтовується доцільність інтеграційного процесу. Економічна інтеграція характеризується поглибленням взаємодії, розвитком зв’язків між підприємствами аграрного виробництва в рамках технологічного процесу. При цьому з усього різноманіття методів управління розвитком підприємства особливу актуальність і практичну значущість набувають економічні методи управління, що обумовлено необхідністю погодження економічних інтересів учасників створення сільськогосподарської продукції на основі формування для них рівних економічних умов при організації цілісної інтегрованої системи при єдиних стратегії, тактиці, цілях та завданнях розвитку.