СОЦІАЛЬНІ ІННОВАЦІЇ У СИСТЕМІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Abstract

The article considers the features of social innovations, by which we mean new methods, ways of achieving social result in accordance with the goals of society for a fuller use of human resources. To analyze the impact of social innovations on sustainable development, it is advisable to divide them into two groups. Social innovations of the first kind include public and private transactions that are aimed at improving human capital. Social innovations of the second kind involve consideration of external social effects arising from any innovative activity. In the new iterpretation, the innovative trajectory of sustainable development can be represented by the following sequence: new advanced technologies, new competitive goods demanded in the world market, new local and global markets, new organizational forms, institutions and approaches to regulation of innovative activity, new methods, ways to achieve social result in accordance with the purposes of society on more complete use of human resources. У статті розглянуто особливості соціальних інновацій. Метою роботи є аналіз впливу соціальних інновацій на сталий розвиток та обґрунтування основних напрямів їх поширення в умовах сталого розвитку соціально-економічних систем. Під соціальними інноваціями розуміємо нові методи, способи досягнення соціального результату у відповідності з цілями суспільства з більш повного використання людських ресурсів. Для аналізу впливу соціальних інновацій на сталий розвиток поділено їх на дві групи. До соціальних інновацій першого типу відносимо державні та приватні трансакції, спрямовані на поліпшення людського капіталу. Це програми з покращення якості освіти, охорони здоров’я, забезпечення житлом та іншими послугами, які сприяють найбільш повному розкриттю людського потенціалу. Соціальні інновації другого типу передбачають облік зовнішніх соціальних ефектів, що виникають у результаті будь-якої інноваційної діяльності. Ці ефекти з погляду сталого розвитку можуть бути як позитивними, і негативними. Позитивні соціальні ефекти інноваційної діяльності можуть виражатися у створенні нових робочих місць, зростання доходів і самореалізації кваліфікованих працівників, забезпеченні гідних умов їх праці, відпочинку, медичного обслуговування, поліпшення якості освіти. Негативні соціальні зовнішні ефекти інноваційної діяльності можуть бути пов’язані з порушенням соціально-економічних пропорцій, вивільнен ням кваліфікованих працівників, наявністю об’єктів високої екологічної небезпеки тощо. У новотуванні інноваційна траєкторія сталого розвитку може бути представлена наступною послідовністю: нові передові технології, затребувані на світовому ринку нові конкурентоспроможні товари, нові локальні та глобальні ринки, нові організаційні форми, інститути та підходи до регулювання інноваційної діяльності, нові методи, способи досягнення соціального результату у відповідності з цілями суспільства щодо більш повного використання людських ресурсів. Встановлено, що дана модель дозволяє врахувати комплексний характер інноваційного процесу, який позитивно впливає на сталий розвиток суспільства.