РОЛЬ СТЕЙКХОЛДЕРІВ У ВДОСКОНАЛЕННІ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ПЕДАГОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

Abstract

Сучасні заклади вищої освіти функціонують у динамічному та мінливому середовищі, яке постійно ставить перед ними нові виклики та пропонує нові можливості. Зокрема, це відчувається у сьогоденні (військовий стан, соціальна нестабільність, інновації в освіті тощо). Однак, незважаючи на всі труднощі, успішний розвиток закладів вищої освіти значною мірою залежить від їхньої здатності ефективно взаємодіяти з різними групами зацікавлених сторін. У публікації представлено досвід співпраці науково-педагогічних працівників педагогічного факультету Херсонського державного університету зі стейкхолдерами. У статті обґрунтовано сутність, зміст, умови такої взаємодії. Це питання має особливу актуальність та значущість для випускників педагогічного факультету, що регулюються потребами ринку праці. Метою статті є аналіз підходів до вдосконалення партнерської взаємодії суб’єктів педагогічного факультету зі стейкхолдерами для підготовки конкурентоздатних на сучасному ринку праці фахівців. У статті використано результати застосованих методів, серед яких – аналіз, синтез, узагальнення практичного досвіду та систематизація результатів наукових пошуків та наявної науково-педагогічної літератури. Ґрунтуючись на концепціях партнерства, взаємної вигоди та соціальної відповідальності, авторами обґрунтовано необхідність включення стейкхолдерів до освітньої діяльності педагогічного факультету. Доведено, що позитивні результати досягаються за рахунок різноманітних форм та методів взаємодії стейкхолдерів із педагогічним колективом та майбутніми фахівцями. Вибір педагогічно доцільних форм і методів співпраці залежить від цілей та завдань, типів стейкхолдерів та їхніх потреб, можливостей та ресурсів закладу вищої освіти. Прикладами слугують: інформаційно-комунікаційні методи співпраці (публікація інформації про діяльність ЗВО на вебсайті, у соціальних мережах, ЗМІ, проведення тематичних зустрічей, семінарів, опитування, анкетування, фокус-групи); організаційно-діяльні (створення спільних робочих груп для розроблення та реалізації освітніх програм, оцінювання якості освіти, членство в наглядовій раді, вченій раді, створення ради стейкхолдерів та спілки роботодавців, організація стажувань, практик, працевлаштування випускників); навчально-методичні (розроблення та реалізація спільних освітніх програм залучення до освітнього процесу через проведення лекцій, майстер-класів, тренінгів). Сформульовано висновок: стейкхолдери мають потенціал впливу на організацію вступної кампанії, адаптацію здобувачів вищої освіти до академічного життя, вибір технологій і методів викладання навчальних дисциплін, якість їх методичного забезпечення, розроблення, моніторинг, періодичний перегляд освітніх програм спеціальностей та їх змісту, об’єктивність оцінювання результатів навчання здобувачів вищої освіти. Modern higher education institutions operate in a dynamic and changing environment, constantly facing new challenges and being presented with new opportunities. This is particularly felt today, amid conditions such as martial law, social instability, and innovations in education. Despite all difficulties, the successful development of higher education institutions largely depends on their ability to effectively interact with various stakeholder groups. The publication presents the experience of scientific and pedagogical staff of the pedagogical faculty of Kherson State University in cooperation with stakeholders. The article substantiates the essence, content, and conditions of such interaction, which holds special relevance and significance for the graduates of the pedagogical faculty, governed by labor market needs. The aim of the article is to analyze approaches to improving the partnership interaction of the subjects of the pedagogical faculty with stakeholders to prepare specialists competitive in the modern labor market. The article employs results of applied methods, including analysis, synthesis, generalization of practical experience, and systematization of the results of scientific searches and available scientific-pedagogical literature. Based on the concepts of partnership, mutual benefit, and social responsibility, the authors justify the need to include stakeholders in the educational activities of the pedagogical faculty. The authors demonstrate that positive results are achieved through various forms and methods of interaction between stakeholders and the pedagogical team and future specialists. The choice of pedagogically appropriate forms and methods of cooperation depends on the goals and tasks, types of stakeholders and their needs, and the possibilities and resources of the higher education institution. Examples include informational and communication methods of cooperation (publishing information about the HEI’s activities on websites, in social networks, media, holding thematic meetings, seminars, surveys, questionnaires, focus groups); organizational and active methods (creating joint working groups to develop and implement educational programs, evaluating the quality of education, membership in the Supervisory Board, the Academic Council, creating a Stakeholder Council and an Employers’ Union, organizing internships, practices, employment of graduates); educational and methodological (development and implementation of joint educational programs, involvement in the educational process through lectures, master classes, trainings). A conclusion is formulated – stakeholders have the potential to influence: the organization of the admissions campaign; the students’ adaptation to academic life; the choice of technologies and methods for teaching academic disciplines; the quality of their methodological support; the development, monitoring, periodic review of educational programs of specialties and their content; the objectivity of assessing the learning outcomes of students.