Abstract:
Високий ризик падіння пацієнтів з хворобою
Паркінсона призводить до травматичних наслідків, зокрема, до переломів шийки стегнової кістки.
Предикторами падінь є похилий вік, саркопенія,
поліморбідність. Всі перераховані стани є самостійними показаннями для проведення реабілітаційних заходів; але їх поєднання у одного пацієнта
повинно вносити у відновний процес специфічні
риси, спрямовані на нівелювання ознак кожного
захворювання.
Мета – оцінити динаміку функціональної активності осіб похилого віку з хворобою Паркінсона та старечою астенією з наслідками переломів
шийки стегнової кістки під впливом засобів фізичної терапії.
Обстежений 21 пацієнт похилого віку з хворобою Паркінсона та синдром старечої астенії у відновному періоді після перелому шийки стегнової
кістки. Їх було поділено на дві групи: 1 (займались
згідно принципів поліклінічної реабілітації із переважанням застосування преформованих фізичних
факторів та загальних принципів лікувальної фізичної культури) та 2 (займались за розробленою
програмою фізичної терапії з акцентом на функціональний тренінг, спрямований на покращення
фізичних якостей, рухового стереотипу, в першу
чергу пересування та самообслуговування з врахуванням поліморбідності патології). Ефектив-
ність програми оцінювали за результатами Barthel
Activities of daily living Index та Lawton Instrumental
activities of daily living Scale.
У пацієнтів похилого віку з хворобою Паркінсона та синдромом старечої астенії у відновному
періоді після перелому стегнової кістки виявляється низький рівень базової (за індексом Бартел) та
інструментальної (за шкалою Лоутона) функціональних активностей, що призводить до обмежень
у побутовій діяльності та самообслуговуванні. Розроблена програма фізичної терапії виявила статистично значуще кращий вплив на показники базової та інструментальної функціональних активностей обстежених осіб у порівнянні із загальною
поліклінічною програмою: приріст загального рівня
базової функціональної активності індексу Бартел в групі 1 становив 15,52%, в групі 2 – 35,59%
(р<0,05). Покращення загального балу інструментальної активності за шкалою Лоутон в групі 1 становило 18,70%, в групі 2 – 36,11% (р<0,05).
Пацієнти похилого віку з поліморбідною патологією при травматичних ушкодженнях кісток потребують складання патогенетично обґрунтованих
програм фізичної терапії з урахуванням та корекцією специфіки кожного захворювання, що підвищує
загальну ефективність реабілітації і, як наслідок,
функціональну активність хворих.
The high risk of fall-risk in patients with Parkinson’s disease leads to traumatic consequences,
in particular, to the femoral neck fractures. Predictors of fall-risk are old age, sarcopenia, and polymorbidity. All
of these conditions are independent indications for carrying out rehabilitation measures; but their combination
in one patient should introduce specific features into the recovery process aimed at leveling the signs of each
disease.
The purpose of the study was to assess the dynamics of functional activity in older people with Parkinson’s
disease and frailty with the consequences of femoral neck fractures under the influence of physical therapy.
Material and methods. We examined 21 elderly patients with Parkinson’s disease and frailty in the recov-
ery period after the femoral neck fracture. They were divided into two groups: group 1 practiced according to
the principles of polyclinic rehabilitation with a predominance of the use of preformed physical factors and gen-
eral principles of physical therapy and group 2 practiced according to a developed program of physical therapy
with an emphasis on functional training aimed at improving physical qualities, movement stereotype, primarily movement and self-service, taking into account the polymorbidity of the pathology. The developed physical
therapy program lasted 3 months; corrective sessions were held three times a week. The program was cre-
ated taking into account the setting and consistent achievement of individual short- and long-term rehabilitation
goals. The effectiveness of the program was assessed based on the results of the Barthel Activities of the daily
living Index and the Lawton Instrumental activities of the daily living Scale.
Results and discussion. In elderly patients with Parkinson’s disease and frailty in the recovery period after
the femur neck fracture, a low level of basic (according to the Bartel index) and instrumental (according to the
Lawton scale) functional activities is diagnosed, which leads to restrictions in everyday activities and self-care.
The developed program of physical therapy revealed a statistically significantly better effect on the indices of
the basic and instrumental functional activities of the examined persons in comparison with the general poly-
clinic program: the increase in the general level of the basic functional activity of the Bartel index in group 1
was 15.52%, in group 2 was 35.59% (p <0.05). Improvement in the overall score of instrumental activity on the
Lawton scale in group 1 was 18.70%, in group 2 it was 36.11% (p <0.05).
Conclusion. Elderly patients with polymorbid pathology with traumatic bone injuries require the prepara-
tion of pathogenetically based physical therapy programs, taking into account and correcting the specificity of
each disease, which increased the overall effectiveness of rehabilitation and, as a consequence, the functional
activity of patients.
Description:
Данильченко, С. І. Динаміка функціональної активності осіб похилого віку з хворобою Паркінсона та синдромом старечої астенії з наслідками перелому шийки стегнової кістки під впливом засобів фізичної терапії / Б. В. Грицуляк,Ю. О. Полатайко, Р. П. Герич, С. І. Данильченко // Український журнал медицини, біології та спорту. – 2021. – Т. 6, № 1(29). – С. 263-270 DOI: 10.26693/jmbs06.01.263