dc.description.abstract |
The purpose is to determine the configurations
of self-preservation and recovery practices typical
for representatives of different age subcultures
under martial law. Methods. The sample included
169 civilians of Ukraine. Data collection was
carried out in March – May 2022. The key research
method was an online narrative on the topic “My
life during the war”. The data were processed using
descriptive, interpretive analysis, and descriptive
statistics. Practices were coded according to the
focus of efforts to overcome negative emotional
states. Results. Representatives of different
age subcultures turned to the following self-
recovery practices: family-communicative, work/
educational, household-relaxation, patriotic,
meditative-spiritual, informational-analytical, counselling-therapeutic, volunteer, and reflective-
developmental; however, the ratio of these
practices and their content in each subculture
was unique. The individual-oriented health-care
practices of the youth subculture were aimed
at reducing their suffering, the interpersonally
oriented practices of representatives of the early
adulthood subculture were focused on the desire
to preserve the life and health of loved ones, and
the socially oriented practices in the mid-late
adulthood concentrated on the dominance of
the value of selflessness activities, realizing the
need for one’s own contribution to the approach
of victory. Discussion and conclusions. The
hypothesis about the self-restoration function of
practices as a form of daily behavior is confirmed.
The hypothesis regarding the specification of
access to self-help practices in different age
subcultures, which allows for the stabilization of
the emotional state in one’s own way, accept the
external and internal restrictions determined by
war conditions, rethink losses, needs, intentions,
make adjustments to self-identification and
sense-making, has received a certain evidence
base. It is shown that the expansion of the range
of health care practices implies a willingness to
adequately and creatively deal with the military
present; a willingness to accept help from others
and provide support to one’s environment;
a willingness to accept and support oneself,
to improve one’s own professional and self-
regulatory capabilities. Focusing on a person’s
subcultural characteristics will contribute to the
targeted formation of such readiness and improve
the targeting of educational, correctional, and
rehabilitation interventions.
Метою є визначення конфігурацій практик
самозбереження і відновлення, характерних
для представників різних вікових субкультур
в умовах воєнного стану. Методи. До вибірки
увійшли 169 мирних мешканців України. Збір
даних проведено в березні – травні 2022 року.
Ключовий метод дослідження – онлайн-наратив із теми “Моє життя під час війни”. Дані
оброблено з використанням дескриптивного,
інтерпретативного аналізу, описових статистик. Кодування практик здійснено відповідно
до фокусу зусиль, спрямованих на подолання
негативних емоційних станів. Результати.
Представники різних вікових субкультур зверталися до таких практик самовідновлення:
сімейно-комунікативних, робочих/навчальних, побутово-релаксаційних, патріотичних, медитативно-духовних, інформаційно-ана-
літичних, консультативно-терапевтичних,
волонтерських і рефлексивно-розвивальних,
але співвідношення цих практик та їх змістове наповнення у кожній субкультурі було
своєрідним. Індивідуально-зорієнтоване здоров’язберігальне практикування молоді було
спрямоване на зменшення власних страждань,
міжособистісно-зорієнтоване практикування
представників субкультури ранньої зрілості –
на прагнення зберегти життя і здоров’я близьких, а соціально-зорієнтоване практикування
в субкультурі середньо-пізньої зрілості – на
домінування цінності безкорисливої діяльності, реалізації потреби власного внеску в
наближення перемоги. Дискусія і висновки.
Підтверджено гіпотезу про самовідновлювальну функцію практик як форми щоденної
поведінки. Певну доказову базу отримала гіпотеза щодо специфікації звернення до практик
самодопомоги в різних вікових субкультурах,
що дозволяє у власний спосіб стабілізувати
емоційний стан, прийняти детерміновані воєнними умовами зовнішні й внутрішні обмеження, переосмислити втрати, потреби, інтенції, внести корективи в самоідентифікування
та сенсопородження. Показано, що розширення діапазону здоров’язберігальних практик
передбачає готовність адекватно й креативно
ставитися до воєнного сьогодення; готовність
приймати допомогу від інших і надавати підтримку своєму оточенню; готовність приймати й підтримувати себе, поліпшувати власні
професійні та саморегулятивні можливості.
Орієнтація на субкультурні характеристики
людини сприятиме цілеспрямованому формуванню такої готовності й покращить таргетування едукативних, корекційних, реабілітаційних впливів. |
en_US |