Abstract:
The purpose of this article is to thouroughly examine the crucial role of social-emotional learning (SEL) in
preparing the intellectual elite of the nation, underscoring its significance within modern educational systems
worldwide. In addition, the article delves into the history of implementing SEL, discussing its evolution
from a supplementary educational tool to a fundamental component of modern curricula. This historical
analysis provides context for understanding how SEL has become integral to developing the intellectual
and emotional capacities of students globally. Through the analysis of recent research and case studies from
various countries, our study demonstrates how SEL fosters essential competencies, including self-awareness,
self-management, social awareness, relationship skills, and responsible decision-making. These competencies
are not only fundamental for intellectual growth but are also important for preparing the intellectual elite
and leaders who are emotionally intelligent and ethically grounded. The research methodology employed in
this study integrates a qualitative analysis of existing SEL programs, with a particular focus on their impact
on both intellectual development and leadership capabilities; in order to obtain the relevant information,
methods of information analysis and generalization were also used. The results support previous studies while
extending the understanding of SEL’s unique role in enhancing critical thinking and ethical decision-making.
The discussion compares the findings with earlier research, specifically analyzing implications for educational
practices and policy-making in countries like Singapore and Ukraine. The study offers valuable insights into
the potential of SEL to shape the future of education and leadership development. By addressing the challenges
of preparing students for leadership roles in an increasingly complex world, the article argues for the broader
implementation of SEL in curricula. The conclusion highlights the prospects for expanding SEL’s role in
education, emphasizing its capacity to develop well-rounded, socially responsible leaders who are equipped to
navigate the challenges of the future, including roles and jobs that may not yet exist.
Метою цієї статті є усебічне дослідження ролі соціально-емоційного навчання (СЕН) у підготовці
інтелектуальної еліти нації, підкреслюючи його значення в сучасних освітніх системах по всьому світу.
Окрім того, у статті розглядається історія впровадження СЕН, звертаючи увагу на його еволюцію від
додаткового навчального інструменту до одного з основних компонентів сучасних навчальних програм.
Дослідження надає контекст для розуміння того, як СЕН став невід’ємною частиною розвитку інтелек-
туальних та емоційних здібностей студентів на глобальному рівні. Через аналіз новітніх досліджень
і досвіду різних країн наше дослідження демонструє, як СЕН сприяє формуванню таких компетенцій,
як самосвідомість, саморегуляція, соціальна обізнаність, навички побудови відносин і відповідаль-
не прийняття рішень. Ці компетенції є не лише фундаментальними для інтелектуального зростання,
а й важливими для підготовки лідерів, які є емоційно інтелектуальними та етично стійкими. Мето-
дологія дослідження включає якісний аналіз існуючих програм СЕН з акцентом на їхній вплив на
підготовку інтелектуальної еліти; для отримання релевантної інформації використано методи аналізу
та узагальнення інформації. Результати підтверджують попередні дослідження, водночас розширю-
ючи розуміння унікальної ролі СЕН у розвитку критичного мислення та етичного прийняття рішень.
У дискусії порівнюються здобуті результати з попередніми дослідженнями, аналізуючи їх викори-
стання в освітніх практиках таких країнах, як Сингапур та Україна зокрема. Дослідження підкреслює
потенціал СЕН у формуванні майбутнього освіти та розвитку лідерських якостей. З огляду на виклики
підготовки студентів до лідерських ролей у все більш складному світі, у статті аргументується необ-
хідність більш широкого впровадження СЕН у навчальні програми. Висновки підкреслюють перспек-
тиви розширення ролі СЕН в освіті, наголошуючи на його здатності формувати всебічно розвинених,
соціально відповідальних лідерів, які здатні орієнтуватися у викликах майбутнього, включаючи ті ролі
та професії, які ще не існують. Метою цієї статті є усебічне дослідження ролі соціально-емоційного навчання (СЕН) у підготовці
інтелектуальної еліти нації, підкреслюючи його значення в сучасних освітніх системах по всьому світу.
Окрім того, у статті розглядається історія впровадження СЕН, звертаючи увагу на його еволюцію від
додаткового навчального інструменту до одного з основних компонентів сучасних навчальних програм.
Дослідження надає контекст для розуміння того, як СЕН став невід’ємною частиною розвитку інтелек-
туальних та емоційних здібностей студентів на глобальному рівні. Через аналіз новітніх досліджень
і досвіду різних країн наше дослідження демонструє, як СЕН сприяє формуванню таких компетенцій,
як самосвідомість, саморегуляція, соціальна обізнаність, навички побудови відносин і відповідаль-
не прийняття рішень. Ці компетенції є не лише фундаментальними для інтелектуального зростання,
а й важливими для підготовки лідерів, які є емоційно інтелектуальними та етично стійкими. Мето-
дологія дослідження включає якісний аналіз існуючих програм СЕН з акцентом на їхній вплив на
підготовку інтелектуальної еліти; для отримання релевантної інформації використано методи аналізу
та узагальнення інформації. Результати підтверджують попередні дослідження, водночас розширю-
ючи розуміння унікальної ролі СЕН у розвитку критичного мислення та етичного прийняття рішень.
У дискусії порівнюються здобуті результати з попередніми дослідженнями, аналізуючи їх викори-
стання в освітніх практиках таких країнах, як Сингапур та Україна зокрема. Дослідження підкреслює
потенціал СЕН у формуванні майбутнього освіти та розвитку лідерських якостей. З огляду на виклики
підготовки студентів до лідерських ролей у все більш складному світі, у статті аргументується необ-
хідність більш широкого впровадження СЕН у навчальні програми. Висновки підкреслюють перспек-
тиви розширення ролі СЕН в освіті, наголошуючи на його здатності формувати всебічно розвинених,
соціально відповідальних лідерів, які здатні орієнтуватися у викликах майбутнього, включаючи ті ролі
та професії, які ще не існують.