Abstract:
Стаття висвітлює явище «полікодовість» у художніх текстах, зміни,
що відбуваються у комунікативному просторіі сприяють появі нових типів
текстів, які існують в рамках інтернет-дискурсу; доведено, що полі кодові
тексти відрізняються гіпер- та інтертекстуальністю, охорактерізовано
функціональні особливості полі кодових текстів в рекламних, газетних,
журнальних текстах, на плакатах, на афішах, на одязі, на стінах будинків
та інших міських будівлів, на мальовничих полотнах, в кінофільмах, у
телевізійних передачах, в музичних кліпах, в компьтерних додатках, в
електронних листах, на веб-сайтах, в інтернет - співтоваристві, інтернет-
банерах, в усному мовленні і навіть в піснях, виявлено кореляцію понять
«полікодовість», креолізований», «відеовербальний», «семіотично
збагачений», «лінгвовізуальний» «нетрадиційний», «складовий»,
«синкретичний», «ізовербальний», «гібридний», «гетерогенний»,
охорактеризрвано мовну складову полікодових текстів у лінгвістичних та
інтерсеміотичних розвідках, у працях з фонетики і фотографіки,
лексикології, фразеології, синтаксису, стилістиці, лінгвістиці тексту,
лінгвопрагматиці, лінгвістичної герменевтиці, лінгвокультурології, на
підставі цього виокремлено вербальні (зовнішні та внутрішні) та
невербальні (схеми, діаграми, анаграми, малюнки) коди, зокрема до зовнішні
віднесено особистість автора та контекст епохи, внутрішні
відображають світ художнього твору, створеного автором.
