dc.description.abstract |
У статті досліджується архетип дерева, що став
невід’ємною складовою творчості Олександра Олеся, російських,
французьких та польських символістів кінця XIX – початку XX
століття на тлі загальноєвропейських тенденцій.
На численних прикладах автор статті доводить, що у
свідомості митців кінця XIX – початку XX століття асоціативна
ускладненість символіки дерев найвиразніше ілюструвала
пантеїстичне бачення краси природи як земного вияву
абсолютного ідеалу, недосяжного для профанної свідомості,
душевну рівновагу у творчому самовираженні та гармонію
інтимного почуття. В статье исследуется архетип дерева, что стал
неотъемлемой составляющей творчества Олександра Олеся,
русских, французских и польских символистов конца ХІХ – начала ХХ
века на фоне общеевропейских тенденций.
На многочисленных примерах автор статьи доказывает,
что в сознании мастеров ХІХ – начала ХХ века ассоциативная
усложненность символики деревьев наиболее выразительно
иллюстрировала пантеистическое видение природы как земного
проявления абсолютного идеала, недосягаемого для профанного
сознания, душевного равновесия в творческом самовыражении и
гармонии интимных чувств. The article examines the archetype of the tree that has become an
integral part of the works of Oleksandr Oles, Russian, French and Polish
symbolists in the late nineteenth and early twentieth century against a
background of the European tendencies.
In numerous examples the author of the article proves that in the
masters’ minds of the late nineteenth and early twentieth century
associative complexity of tree symbolism most impressively illustrated the pantheistic vision of nature as earthly absolute ideal, inaccessible for
ordinary consciousness, soul balance in creative expression and harmony
of intimate feelings. |
uk_UA |