Abstract:
Стаття присвячена дослідженню частотності приголосних в англійській мові та моделей їх розподілу в структурі слова. Статистичні дані про частотність фонем у мовленні використовуються у процесах ідентифікації фонем у системах автоматичного розпізнавання мовлення, а також можуть знайти застосування у навчанні англійської мови як іноземної. Увага до приголосних у цій статті пояснюється їх більшою значущістю в інформативній структурі слова та більшою стійкістю у ході історичного становлення англійської мови. У статті представлено різні точки зору на причини відмінностей у частотності як окремих приголосних, так і груп приголосних. До причин більшого семантичного навантаження приголосних належать, у першу чергу, фізичні та фізіологічні відмінності в артикуляції та розпізнаванні приголосних у порівнянні з голосними. Показник стійкості приголосного – його стабільність у прискореному мовленні. Ті чи інші диференційні ознаки приголосних у різній мірі стійкі до прискорення. Але не існує єдиної думки щодо того, яка саме ознака (місця або способу утворення шуму, глухості-дзвінкості тощо) є найбільш стійкою. Крім того, різну частотність приголосних пов’язують із поняттями маркованості, однак, принцип «немаркований член привативної опозиції є більш частотним» не має абсолютного характеру. Розробники теорій звукосимволізму пояснюють відмінності у частотності фонем їх фонетичним значенням, зокрема, за шкалою «приємний-неприємний», але часто дані фоносемантики не узгоджуються із даними про частотність приголосних в англійській мові. Спірним є і критерій легкості-складності артикуляції. Таким чином, визначення факторів, що впливають на відмінності у частотності тих чи інших приголосних, залишається актуальним питанням фонології. The article deals with frequency of consonants in the English language and models of their distribution in the word structure. Statistic data of frequency of phonemes are employed in phonemic identification processes in systems of automatic speech recognition, and can also be used in teaching English as a foreign language. Attention to consonants in this article is due to their greater significance in the informative structure of the word and greater stability in the course of historical formation of the English language. The article presents different points of view on the causes of different frequency of both separate consonants and consonantal groups. Reasons for a greater semantic loading of
consonants include physical and physiological differences of articulation and recognition of consonants as compared to vowels. The greater stability of consonants is made evident in accelerated speech. But scholars are not unanimous as to which distinctive feature is the most stable under acceleration. Higher frequency of certain consonants in relation to others is also explained by means of the notion of marking in oppositions; however, the principle “the unmarked member of the privative opposition is more common” is not absolute. According to proponents of the theory of sound symbolism differences in frequency of phonemes are due to differences in their phonetic meanings, e.g. on the scale “pleasant-unpleasant”, but the data of phonosemantics are often at variance with the data of consonantal frequency in the English language. Likewise disputable is the criterion of easiness/difficulty of articulation. Thus, determination of the factors affecting consonantal frequency continues to be an actual issue of phonology. Статья посвящена исследованию частотности английских согласных и моделей их распределения в структуре слова. Статистические данные о частотности фонем используются в процессах фонемной идентификации в системах автоматического распознавания речи, а также могут найти применение в обучении английского языка как иностранного. Внимание к согласным в данной статье вызвано их большей значимостью в информативной структуре слова и большей устойчивостью в сравнении с гласными в ходе исторического становления английского языка. В статье представлено различные точки зрения на причины различной частотности как отдельных согласных, так и групп согласных. К причинам большей семантической нагружености согласных относятся, в первую очередь, физические и физиологические отличия в артикуляции и распознавании согласных по сравнению с гласными. Показатель стойкости согласного – его
устойчивость в ускоренной речи. Но не существует единого мнения относительно того, какой именно признак (место, способ образования шума, звонкость-глухость и т.д.) является наиболее устойчивым. Кроме того, разную частотность согласных связывают с понятием маркированности. Однако, принцип «немаркированный член привативной оппозиции более частотный» не имеет абсолютного характера. Авторы теорий звукосимволизма объясняют различия в частотности фонем их фонетическим значением, в частности, по шкале «приятный-неприятный», но часто данные фоносемантики не согласуются с данными о частотности согласных в английском языке. Спорным является и критерий легкости-сложности артикуляции. Таким образом, определение факторов, влияющих на различия в частотности тех или иных согласных, остается актуальным вопросом филологии.
Description:
Ткаченко, Л. Л. ЧАСТОТНІСТЬ ПРИГОЛОСНИХ ФОНЕМ ТА ФОНОТАКТИЧНІ МОДЕЛІ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ / Л. Л. Ткаченко, Н. М. Лебедєва // Науковий вісник Херсонського держ. ун-ту. Сер. : Лінгвістика. - Херсон, 2018. - Вип. 34, т. 2. - С. 110-113.