ЗВЕРТАННЯ В ТУРЕЦЬКІЙ КОМУНІКАТИВНІЙ КУЛЬТУРІ

Abstract

Дослідження функцій та семантики звертання є актуальною проблемою сучасної лінгвістики, тому метою роботи є аналіз форм звертання і виявлення їх функцій та семантичних особливостей, опис комунікативних ситуацій і факторів, що визначають вибір одиниць звертання. У процесі дослідження використовувалися такі методи: метод лінгвістичного спостереження (інвентаризація та систематизація мовних одиниць), дескриптивний метод, який полягає в описі, поясненні і аналізі, індуктивний метод (фіксування досвідчених даних та їх аналіз), метод семантичного аналізу для виокремлення груп форм звертання та їх класифікації. Результати: у нашому дослідженні було систематизовано форми звертання та здійснена спроба їх класифікації, проаналізовані турецькі імена та виділені основні групи імен в залежності від їх походження, виявлені основні функції та семантичні особливості форм звертання. Висновки: Згідно з результатами дослідження були виділені такі семантичні групи звертань: власні імена; пестливо-кличні форми особистих імен; субститути особистих імен (ласкаві слова); звертання гендерного типу; терміни спорідненості; нейтральні звертання типу пані, пан і т.д. В результаті вивчення турецьких імен ми встановили, що серед них можна умовно виділити кілька груп: прості арабські імена; складні арабські чоловічі особисті імена; традиційні тюркські імена; імена з іменниками, прикметниками, займенниками, числівниками, дієсловами і топонімами в якості антропооснови; імена, корені яких взяті від назв фруктів, рослин; імена, що походять від назв тварин; імена, що походять від назв природних явищ сезонів та місяців. Аналіз показує, що для ініціації спілкування найбільш суттєвою є функція ідентифікації адресата в комунікативному просторі, і цій вимозі відповідають усі форми звертань. Звертання також використовуються для вираження, любові, прив’язаності тобто виконують емотивну або оціночно-характризуючу функцію; контактна функція реалізується за рахунок використання термінів спорідненості (зокрема по відношенню до не рідних людей), такі звертання зазвичай створюють атмосферу довіри, приватності. Звертання є формою мовленнєвого етикету і виконують етикетну функцію. Звертання, адресатами яких виступають читачі або ж слухачі, сприяє встановленню контакту між комунікантом і аудиторією слухачів/читачів. Investigation of functions and semantics of address forms is an actual problem of modern linguistics, therefore the purpose of the work research is to analyze forms of address forms and to identify their functions and semantic peculiarities, to describe communicative situations and factors that determine the choice of address forms. In the process of research, the following methods have been used: the method of linguistic observation (inventory and systematization of linguistic units), a descriptive method of description, explanation and analysis, inductive method (recording of experimental data and its analysis), the method of semantic analysis has been used to distinguish groups of address forms and to implement their classification. Conclusions: in our study we have systematized the address forms and created their classification, analyzed the Turkish names and identified the main groups of names, depending on their origin, revealed the basic functions and semantic features of the address forms. According to the results of the study, there have been distinguished such semantic groups of address forms: proper names; diminutive forms of personal names; substitutes of personal names (kind words); gender address; terms of kinship; neutral addresses like lady, sir, etc. After analyzing Turkish names it has been discovered that it is possible to distinguish among them several groups: simple Arabic names; complex Arabic male personal names; traditional Turkish names; names with nouns, adjectives, pronouns, numerals, verbs, and toponyms as anthropological origin; Names whose roots were derived from the names of fruits, plants; names derived from animal names; names derived from the names of natural phenomena’s, seasons and months. The analysis shows that the most important thing for initiating communication is the function of identification of the addressee in the communicative space, and this demand corresponds to all forms of address. The forms of address are also used for expression love, affection, they perform an emotional or evaluative and characterizing function; the function of contact-building is realized through the use of terms of kinship (in particular addressing to non-native people), such addresses usually create an atmosphere of trust and privacy. Address is a form of speech etiquette and perform etiquette function. Applications addressed to readers or listeners contribute to establishing contact between the communicant and the audience of listeners / readers.