dc.description.abstract |
В статье рассмотрены теоретические основы и практические механизмы реализации прагматического компонента в риторическом дискурсе. Теоретический анализ раскрывает взаимоотношение современных риторики и лингвистической прагматики, специфику их взаимодействия в рамках риторической деятельности. В ходе изучения обозначены критерии действенности прагматического компонента дискурса оратора (эстетичность, прагматическая эмоциональность). Для рассмотрения практических механизмов подробно представлены основные достоинства публичной речи, отвечающие за степень прагматического воздействия – выразительность, образность, коммуникативная действенность. Описаны способы достижения риторической выразительности (риторические фигуры, приемы диалогизации, общие средства выразительности). Проанализирована значимость синонимичных проявлений и антонимичных противопоставлений как с точки зрения семантики, так и прагматики. Особое внимание уделено фонетикоинтонационным показателям риторического дискурса, предложены критерии оценивания их в дискурсе оратора. Дана расширенная характеристика образности, названы основные приемы достижения образности риторического дискурса – риторические тропы. Предложен современный взгляд на тропы с точки зрения реализации персуазивности с помощью доступности и наглядности созданного художественного образа. Обозначены требования к созданию эффективной метафоры и метонимии. Определены базовые концепты
коммуникативной действенности (коммуникативная стратегия, тактика, стиль). Раскрыта сущность коммуникативной стратегии в риторике, которую позиционируют как планирование гармонизирующего воздействия. В ходе исследования названы приемы осуществления коммуникативных стратегий – риторические тактики. Детальное рассмотрение теоретических основ и практических механизмов прагматичности публичной речи позволило выявить специфику персуазивных компонентов публичной речи, обозначить перспективы их выявления в речи и оценки, предложить фактический инструмент для создания и презентации эффективных вербальных и невербальных средств воздействия, успешных стратегий и тактик убеждения. У статті розглянуто теоретичні основи і практичні механізми реалізації прагматичного компонента у риторичному дискурсі. Теоретичний аналіз розкриває взаємовідношення сучасних риторики і лінгвістичної прагматики, специфіку взаємодії їх у рамках риторичної діяльності. У процесі дослідження визначено критерії дієвості прагматичного компонента дискурсу оратора (естетичність, прагматична емоційність). Для розгляду практичних механізмів докладно представлено основні достоїнства (якості) публічного мовлення, що відповідають за ступінь прагматичного впливу – виразність, образність, комунікативну дієвість. Описано способи досягнення риторичної виразності (риторичні фігури, прийоми діалогізації, загальні засоби виразності),
проаналізовано значимість синонімічних проявів й антонімічних протиставлень як з точки зору семантики, так і прагматики. Особливу увагу приділено фонетико-інтонаційним показниками риторичного дискурсу, запропоновано критерії оцінювання їх у дискурсі оратора. Подано розширену характеристику образності, названо основні прийоми досягнення образності риторичного дискурсу – риторичні тропи. Запропоновано сучасний погляд на тропи з точки зору реалізації персуазивності за допомогою доступності та наочності створеного художнього образу. Позначено вимоги до створення ефективної метафори й метонімії. Виокремлено базові концепти комунікативної дієвості (комунікативна стратегія, тактика, стиль), розкрито сутність комунікативної стратегії у риториці. Розкрито сутність комунікативної стратегії в риториці, яку позиціонують як планування гармонізуючого впливу. В ході дослідження названі прийоми здійснення комунікативних стратегій – риторичні тактики. Детальний розгляд теоретичних основ і практичних механізмів прагматичності риторичного дискурсу дозволяє виявити специфіку персуазивності компонентів публічної промови, окреслити перспективи їх виявлення в мові й оцінки, запропонувати продуктивні методи створення і презентації ефективних мовних й немовних засобів впливу, дієвих стратегій і тактик переконання. |
uk_UA |