ОСОБЛИВОСТІ ЧАСОВОЇ ПЕРСПЕКТИВИ ОСОБИСТОСТІ ЯК РЕСУРСУ САМОРОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

Abstract

У роботі здійснено теоретичне аналізування теоретико-методологічних підходів вивчення часової перспективи як ресурсу саморозвитку особистості у царині психологічної науки. Розглянуто часову перспективу особистості у фокусі вчених (змістово-просторово, територіальний критерій), обґрунтовано, що часова перспектива виступає як предиспозиція ресурсу саморозвитку особистості. Проведено емпіричне дослідження за порушеною темою. Отримані кількісні та якісно описані результати дослідження. Завдання поставленні розкриті, мета досягнута. Розвиток особистості, реалізований в контексті перспективи часу, очевидно, вимагає розуміння ролі часу в житті особистості і формуванні на цій основі активної позиції по відношенню до проживання континуальності часу, включаючи планування на майбутнє, подолання ситуаційності сьогодення, накопичення і застосування минулого досвіду. The work carried out theoretical analysis of theoretical and methodological approaches of studying time perspective as a resource of self-development of personality in the field of psychological science. The time perspective of the personality in the focus of scientists (content and spatially, territorial criterion) is considered, it is justified that the time perspective acts as a precipication of the resource of self-development of the individual. An empirical study on the topic raised was conducted. Quantitative and qualitatively described results of the study were obtained. The task of delivering is uncovered, the goal is achieved. Personality development, implemented in the context of the perspective of time, obviously requires understanding the role of time in the life of the individual and forming on this basis an active position in relation to the residence of the continuality of time, including planning for the future, overcoming the situation of the present, accumulating and applying past experience.