УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО НАПЕРЕДОДНІ СТАЛІНСЬКОЇ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ: ЧИ ІСНУВАЛА АЛЬТЕРНАТИВА ІСТОРИЧНОГО ПОСТУПУ

Abstract

Метою дослідження є з’ясування питання щодо існування (не існування) альтернативи сталінській «соціалістичній перебудові» сільського господарства у контексті соціально-економічного стану доколгоспного селянства. Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено принципи макроісторичних та альтернативних підходів, що дозволило виявити нові аспекти проблеми здійснення сталінським тоталітарним режимом небаченого в історії соціального експерименту перебудови суспільства на основі утопічних ідей побудови комунізму. Результати дослідження. Встановлено, що з середини ХІХ ст. перед суспільством об’єктивно постала необхідність модернізації та, відповідно, перебудови сільського господарства, перетворення селянина на фермера. Імперська капіталістична індустріалізація проводилась у значній мірі за рахунок селянства, мала неприйнятну для суспільства соціальну ціну. Більшовики нав’язали суспільству утопічну комуністичну модель модернізації (за радянською термінологією, соціалістичні індустріалізація, колективізація і культурна революція), яка не була сприйнята більшою частиною суспільства і, зокрема селянства. Проте більшовиків це не обходило. Вони виходили з концепту «диктатури пролетаріату» і для них органічними були примус і терор в реалізації своєї політики. У статті наголошується, що особливо драматична ситуація в часи непу, тобто напередодні радянської модернізації, склалась на селі. Внаслідок тимчасової відмови від «комуністичного штурму» і запровадження «державного капіталізму» у 1920-і роки селянство пережило своєрідний ренесанс. На селі відбулося відродження доіндустріальних стратегій життєдіяльності – натуралізація господарського життя, орієнтація на споживання, дистанціювання від влади і радянської економіки. Тобто спостерігалась тенденція певної автаркії. Відповідно, вкрай повільно зростали обсяги сільськогосподарського виробництва, знизилась його товарність і споживання промислових товарів, селянство економічно і політично не підтримало більшовицький курс на прискорену індустріалізацію і взагалі більшовицький варіант модернізації. Висновки. Доведено, що у конкретно-історичних умовах радянської України 1920-х років альтернативи новому варіанту «комуністичного штурму» не існувало. Наголошується, що дослідження радянської історії у концепті альтернативності мають неабияку перспективу, особливо щодо ключових її моментів. Це дозволяє краще зрозуміти сутність і наслідки для пострадянських країн спроби реалізації комуністичного проекту. The purpose of the study is to set and clarify the problem of the existence (or non-existence) of an alternative to Joseph Stalin’s ‘socialist restructuring’ of agriculture in the socio-economic state of the pre-collective farming peasantry. Research methods. The research methodology is based on the principles of macro-historical and comparative approaches, combined with the method of alternative histories, which allowed us to identify new aspects of the problem of the Stalinist totalitarian regime’s unprecedented social experiment of restructuring society based on utopian ideas of building communism. The study results show that since the mid-nineteenth century, society has objectively faced the need for modernisation and, accordingly, restructuring of agriculture tradition and the transformation of a peasant into a farmer. Imperial capitalist industrialisation was carried out mainly at the cost of the peasantry and had an unacceptable social and phycological cost for society. The Bolsheviks imposed a utopian communist model of modernisation (in Soviet terminological tradition – socialist industrialisation, collectivisation and cultural revolution) on society, which was not accepted by significant communities, particularly by the peasantry. However, the Bolsheviks did not care. They proceeded from the concept of the «dictatorship of the proletariat», and coercion and terror were organic to them in implementing their policies. The article emphasises that the situation in the countryside was particularly dramatic during the new economic policy period, i. e. on the eve of Soviet modernisation. As a result of the temporary abandonment of the «communist assault» and the introduction of «state capitalism» in the 1920s, the peasantry experienced a kind of renaissance and new prosperity period. The countryside saw a revival of pre-industrial livelihood strategies: the naturalisation of economic life, a focus on consumption, and distancing from the authorities and the Soviet economy. In other words, there was a tendency towards a certain autarky. Accordingly, agricultural production grew exceptionally slowly, and its marketability and consumption of industrial goods declined. The peasantry did not economically and politically support the Bolshevik course of accelerated industrialisation and the Bolshevik version of modernisation in general. Conclusions. It is proved that in the specific historical conditions of Soviet Ukraine in the 1920s, there was no alternative to the new version of the communist modernisation project. It is emphasised that the study of Soviet history in the concept of alternatives has a great perspective, especially with regard to its key moments. This allows for a better understanding of the nature and consequences for post-Soviet countries of the attempt to implement the communist project.