Abstract:
Мета статті полягає в розкритті особливостей використання комунікативно-когнітивного підходу
у процесі мовної освіти майбутніх учителів англійської мови в закладах вищої освіти. Методи. Під
час роботи над дослідженням використано теоретичні методи аналізу наукової літератури, синтезу
основних положень, а також емпіричні методи спостереження за освітнім процесом, порівняльного
аналізу, інтерпретації й узагальнення отриманої інформації. Результати. Основою когнітивно-комунікативного підходу є моделювання реальних ситуацій спілкування у процесі навчання іноземної
мови, активізація пізнавальних потреб студента, урахування його індивідуального когнітивного стилю
та вибір, виходячи із цього, індивідуальних стратегій навчання. Даний підхід акцентує роль студента як
активного учасника освітнього процесу, який орієнтується в обсязі навчального матеріалу та свідомо
обирає навчальну стратегію. Когнітивно-комунікативний підхід ґрунтується на міждисциплінарному
та культурологічному принципах побудови навчального процесу. Міждисциплінарний принцип передбачає залучення в освітній процес знань, технологій, інструментарію інших наук і навчальних дисциплін, а культурологічний – надає можливість вивчати іноземну мову в контексті культури країн, рідних
для носіїв цієї мови.
Когнітивно-комунікативний підхід є ефективним у формуванні як лексичної, так і граматичної компетенції студентів, з акцентом на свідомому використанні студентами знань із рідної мови та беручи до
уваги когнітивні закономірності процесу формування лексичних і граматичних навичок. Даний підхід
ґрунтується на врахуванні когнітивного стилю студента – індивідуального способу переробки інформації, який включає три компоненти: когнітивний (знання), афективний (почуття) та поведінковий (учинки). Від когнітивного стилю залежить вибір стратегій навчання, які розподіляються на чотири основні
типи: стратегії запам’ятовування, когнітивні, компенсаційні й емотивні стратегії.
За когнітивно-комунікативного підходу етап уведення нових лексичних або граматичних зразків відрізняється від традиційного та включає декілька логічно пов’язаних фаз: пред’явлення нових мовних
одиниць у контексті, їх свідоме осмислення та вбудовування в концептосферу іншомовної особистості
студента. На етапі закріплення лексичних і граматичних одиниць запропоновані студентам вправи мають
максимально відтворювати умови реального спілкування та відповідати когнітивно-комунікативній парадигмі навчання англійської мови. Вправи мають добиратися за такими критеріями: чітким і реалістичним
контекстом, реалістичним використанням мови, персоналізацією матеріалу, завдання мають виступати
засобом досягнення комунікативної мети та відпрацьовувати інтегровані мовленнєві навички. Висновки.
Вибір когнітивно-комунікативного підходу в навчанні майбутніх учителів іноземної мови дозволяє сформувати іншомовну комунікативну компетентність студентів і активізувати їхні пізнавальні потреби шляхом урахування когнітивного стилю та підбору індивідуальних стратегій навчання.
Purpose. The article aims to describe the distinctive aspects of employing the communicative and cognitive
approach in the language education of prospective English teachers in higher education institutions. Methods.
In our research, we use theoretical methods, including analysis and the synthesis, and empirical methods such as
educational process observations, comparative analysis, information interpretation, and generalization. Results.
The cognitive and communicative approach focuses on modelling authentic communication scenarios during
foreign language teaching, activating students’ mental requirements, considering their cognitive styles, and tailoring
individualized learning strategies. This approach underscores the active role of students in the educational process
as they navigate the educational material and consciously select appropriate learning strategies. The cognitive
and communicative approach is grounded in interdisciplinary and cultural educational principles.
The cognitive and communicative approach effectively cultivates students’ lexical and grammatical
competence, emphasizing the conscious application of their native language knowledge while considering
mental patterns in the development of language skills. It places significant emphasis on students’ cognitive
styles, encompassing three key components: cognitive (knowledge), affective (emotions), and behavioural
(actions). Learning strategies based on these cognitive styles categorize into four primary types: memorization
strategies, cognitive strategies, compensatory strategies, and emotional strategies.
In the cognitive and communicative approach, the phase for introducing new lexical and grammatical
structures deviates from the traditional method, encompassing several logically connected stages. These
include presenting new language elements within context, ensuring the student’s conscious comprehension,
and integrating them into the student’s foreign language conceptual sphere. When consolidating lexical
and grammatical elements, the exercises offered to students should closely replicate real-life communication
conditions, aligning with the cognitive and communicative framework for English language instruction. The
selection of exercises should adhere to specific criteria, including a clear and realistic context, authentic language
usage, material personalization, and the function of tasks as instruments for achieving communicative goals
while practicing comprehensive language skills. Conclusions. The adoption of the cognitive and communicative
approach in the training of future foreign language teachers facilitates the development of students’ foreign
language communicative competence. It also activates their mental needs by considering individual cognitive
styles and learning strategies choices.