НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОЛЕКСІЯ МАРКЕВИЧА (1847–1903): ДО 175-РІЧЧЯ ІСТОРИКА

Abstract

Мета. Стаття присвячена аналізу науково-педагогічної діяльності відомого одеського історика та громадського діяча Олексія Івановича Маркевича (1847–1903). Методи. Основу дослідження становили методи критики, аналізу та оцінки джерел, архівної евристики, біографічний метод, історико-типологічний та історико-порівняльний методи, метод опису історичних подій. Результати. У результаті дослідження, яке побудоване на аналізі історіографічних, наративних та документальних джерел, з’ясовано, що педагогічну діяльність Олексій Маркевич роз- почав у 1870-х роках після завершення навчання на історико-філологічному факультеті Новоросійського університету, викладаючи історію та російську словесність в Одеському комерційному училищі, Одеському інституті шляхетних дівчат та Маріїнській жіночій гімназії. З 1880 до 1895 року він працював у Новоросійському універси- теті, активно займаючись науковою роботою і вдосконалюючи свої лекторські здібності. Перебуваючи під впливом концептуальних ідей Володимира Антоновича, Олексій Маркевич заклав основи українознавства в Одеському університеті у другій половині ХІХ ст., підготував і прочитав низку лекцій з історії України та південного регіону, пропагуючи позитивістські засади та народницькі ідеї. З 1884 року історик перебував під наглядом поліції за свою лекційну діяльність і в 1895 році був звільнений з університету, офіційно – за «станом здоров’я», фак- тично – через спробу ввезення зі Львову до Російської імперії забороненої Емським указом нелегальної літератури. Висновки. Зроблено висновки, що науково-педагогічна діяльність посідала одне з провідних місць у житті Олексія Маркевича. Він пройшов шлях від приват-доцента до професора Новоросійського університету, на основі наукових досліджень вдосконалив читання обов’язкових лекцій з російської історії, вперше в історії університету розробив і запровадив навчальні курси з історії південного регіону. Звільнення з університету перервало його університетську кар’єру, але не лекційну діяльність. До кінця життя він залишався блискучим викладачем та оратором, працюючи лектором у народних аудиторіях та виступаючи на публічних читаннях. Purpose. The article is devoted to the analysis of scientific and pedagogical activity of the famous Odessa historian and public figure Oleksiy Ivanovych Markevich (1847–1903). Methods. The research was based on methods of criticism, analysis and evaluation of sources, archival heuristics, biographical method, historical-typological and historicalcomparative methods, the method of describing historical events. Results. As a result of the study, which is based on the analysis of historiographical, narrative and documentary sources, it was found that Alexei Markevich began teaching in the 1870s after graduating from the Faculty of History and Philology of Novorossiysk University, teaching history and Russian literature at Odessa Commercial School, Odessa Institute of Noble Girls and Mariinsky Women’s Gymnasium. From 1880 to 1895 he worked at Novorossiysk University, actively engaged in scientific work and improving his lecturing skills. Influenced by Volodymyr Antonovych’s conceptual ideas, Oleksiy Markevych laid the foundations of Ukrainian studies at Odessa University in the second half of the 19th century, prepared and gave a series of lectures on the history of Ukraine and the southern region, promoting positivist principles and populist ideas. Since 1884, the historian has been under police surveillance for his lecturing activities, and in 1895 he was dismissed from the university, officially for “health reasons”, in fact for attempting to import illegal literature from Lviv into the Russian Empire banned by the Ems Decree. Conclusions. It is concluded that scientific and pedagogical activity occupied one of the leading places in the life of Alexei Markevich. He went from private associate professor to professor at Novorossiysk University, improved his lectures on Russian history on the basis of scientific research, and for the first time in the history of the university developed and implemented training courses on the history of the southern region. His dismissal from the university interrupted his university career, but not his lectures. Until the end of his life he remained a brilliant teacher and orator, working as a lecturer in public auditoriums and speaking at public readings.