Abstract:
В статье рассматриваются ортодоксальная, секулярная (мирская) и диалогическая
точки зрения в осмыслении проблемы "христианство и литература". Для иллюстрации
проанализированы поэтологические концепции представителей ортодоксального
(иеромонаха Романа) и диалогического (Ю. Кузнецова) типов религиозно-поэтического
сознания. Сопоставление позволило выявить общее и различное в их решении проблем
творчества и веры. Общее – использование библейской образности в качестве сакральных
универсалий, культурных знаков, моделей творческого поведения. Различное –
понимание границ творческой свободы в интерпретации сакральных образов и тем. У статті розглядаються ортодоксальна, секулярна (світська) і діалогічна точки зору
в осмисленні проблеми "християнство й література". Для ілюстрації проаналізовано
поетологічні концепції ортодоксального (ієромонах Роман) та діалогічного (Ю. Кузнєцов)
типів релігійно-поетичної свідомості. Виявлено загальне та відмінне у вирішенні проблем
творчості й віри. Загальне – звернення до біблійної образності як до сакральних
універсалій, культурних знаків, моделей творчої поведінки. Відмінне – розуміння меж
творчої свободи в інтерпретації сакральних образів і тем. The article focuses on orthodoxal, secular and dialogical views on the proplem
"Christianity and literature". To illustrate the polemics the author analyzes poetological
conceptions of representatives of orthodoxal (hieromonk Roman) and dialogical (Y. Kuznetsov)
types of religios and poetical consciousness. The comparison made it possible to reveal similar
and different features in their solutions of problems of creativity and faith. Both poets use
Biblical images as sacral universals, cultural signs and models of creative behaviour. But they
differ in their understanding of limits of creative freeedom in interpretation of sacral images and
themes.
