Abstract:
Природні ресурси є важливим об’єктом бухгалтерського обліку, а перевірена інформація
відносно природних ресурсів значною мірою визначає їх конкурентоспроможність. Але, на
відміну від підприємств розвинених країн, в українській практиці є значні проблеми, що пов’язані
з відображенням в обліку відомостей та результатів їх застосування. Розглянемо стандарти
вітчизняного та зарубіжного врегулювання бухгалтерського обліку окремих об’єктів
природокористування та переконаємося, що природні ресурси мають чітко визначені риси щодо
основних засобів, проте, у той же час, мають місце суттєві розбіжності. Запропоновано три
варіанти врегулювання обліку природних ресурсів та відповідної ренти відносно них: укладання
спеціального стандарту; удосконалення існуючого стандарту щодо обліку основних засобів,
витрат та доходів; залучення до стандарту посилання щодо спеціального стандарту, в якому
розкрито методологію обліку природних ресурсів. Природна рента – це дохід, отриманий на
основі права власності чи користування відносно певних природних ресурсів (земельних, водних,
лісових, надра і території видобування корисних копалин). Згідно з результатами дослідження,
до природної ренти належить земельна, гірнича, водна та лісова рента, що поділяються на
різновиди. Для відображення в бухгалтерському обліку природної ренти розроблено певні
аналітичні рахунки до рахунку 79 «Фінансові результати». Пропозиції спрямовано на
забезпечення розробки облікового відображення природної ренти на основі розробленої
класифікації з метою забезпечення достовірності інформації про доходи підприємства.