МІФОПОЕТИКА ЛУНАРНОГО ОБРАЗУ В ПОЕЗІЇ ВАСИЛЯ ГЕРАСИМ’ЮКА

Abstract

Художній твір як суб’єктивне відображення світобудови втілює в собі авторську концепцію світу, що в реінтерпретаціях підводить читача до розуміння індивідуальності письменника. Віддзеркалення автором власного світосприйняття та загальнокультурних мотивів відбувається опосередковано через використання образних конструкцій, що постають засобом утілення міфу у художній літературі та мають важливе значення для творчого акту літератора. Усі ці конструкції є стрижневими для поетики художнього твору та складають основу міфотворчості, котра сприймається нами у вигляді логічних, завуальованих, а іноді й зумисно прихованих елементів та структур, значення яких підсилюється їх символічною природою. Символи – це теж частина позамовного вираження міфу у художньому тексті, тому вони складають своєрідну систему міфосвітогляду. The article deals with the implementation of the lunar image in the poetry by the famous Ukrainian writer Vasyl Herasymiuk from the standpoint of myth poetics. The connection between the author's interpretation of the mythologeme of the moon with ancient Slavic beliefs and traditions, rituals and ceremonies is established. Attention is drawn to the Christian and pagan symbols of the analyzed image. The mythologeme of the moon is analyzed in connection with the images of mountains, water, pine-trees and other related to the Hutsul land. The myth poetic type of thinking of Vasyl Herasymiuk, which is characterized by aesthetic orientation for the reproduction of a peculiar ethnic world, is determined. An attempt to reveal the myth poetic picture of the artist's world is being made.