ІМПЕРСЬКИЙ ТА РАДЯНСЬКІЙ ВИМІРИ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПИТАННЯ У ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ ДОРОБКУ О. ЛОТОЦЬКОГО

Abstract

Мета. Полягає у дослідженні публіцистичного доробку О. Лотоцького як в період революцій 1905-1907 рр., 1917-1921 рр., так і в умовах еміграції 1920-1930 рр. Основна увага зосереджена на аналізі положення українських земель в імперську добу та радянський період, а також баченні ключових проблем та політичних перспектив, які запропоновані в статтях О. Лотоцького.Методологія дослідження спирається на принципи історизму та об`єктивності. У роботі використано як загальнонаукові, так і спеціально-історичні методи: історико-порівняльний, проблемний, інструментарій історії ідей (інтелектуальної історії ) та біографістики. Наукова новизна полягає в зосереджені уваги на аналізі змісту публіцистичного доробку О. Лотоцького в контексті можливостей розв’язання українського національного питання в умовах Російської імперії та Радянського Союзу. Висновки. Творчий доробок О. Лотоцького містить значну кількість публіцистичних матеріалів. Їх тематика різноманітна: від оглядів економічного положення українських земель, до аналізу стану освітніх установ в Російській імперії та проблем духовенства. Значна увага в цих матеріалах приділена й українському національному питанню. Зважаючи на активну громадську діяльність О. Лотоцького протягом 1906 – 1917 рр., тематика його нарисів досить часто перепліталася з тими проблемами, у розв’язанні яких він брав безпосередню участь (наприклад, статус української мови та відміна заборон щодо її використання). Положення українських земель як у складі Російської імперії, так й інших держав в окреслений період перебували в особливому фокусі його уваги.В емігрантську добу публіцист продовжив висловлювати своє бачення щодо положення українських територій у складі СРСР. Головна ідея, що червоною ниткою проходить скрізь більшість матеріалів О. Лотоцького цього періоду: державна політика і Російської імперії, і СРСР не передбачала створення незалежної української держави, тож мова не могла йти навіть про підтримку української культури. Зважаючи на увесь історичний досвід українських земель, О. Лотоцький у 1920–1930- х рр. виступав як активний прихильник створення незалежної держави. Різноплановий творчий доробок О. Лотоцького, його активна громадсько-політична діяльність залишають ще багато аспектів для подальшого опрацювання, аналізу та визначення значення його спадщини в інтелектуальній історії України та українського руху. Celem artykułu jest zbadanie twórczości publicystycznej O. Lotockiego zarówno w okresie rewolucji 1905-1907, 1917-1921, jak i w warunkach emigracji w latach 1920-1930.Główną uwagę skupia się na analizie sytuacji ziem ukraińskich w epoki imperialnej i radzieckiej, a także wizję kluczowych problemów i perspektyw politycznych, które proponuje w artykułach O. Lotockiego. Metodologia badań opiera się na zasadach historyzmu i obiektywizmu. Praca wykorzystuje zarówno ogólne, jak i specjalne metody historyczne: historyczno-porównawcze, problemowe, narzędzia historii idei (historia intelektualna) oraz biografię. Nowość naukowa polega na skupieniu się na analizie treści pracy publicystycznej O. Lotockiego w kontekście możliwości rozwiązania ukraińskiej kwestii narodowej w warunkach Imperium Rosyjskiego i Związku Radzieckiego. Wnioski. Twórczość O. Lotockiego zawiera znaczną ilość materiałów publicystycznych. Ich tematyka jest różnorodna: od przeglądów sytuacji gospodarczej ziem ukraińskich, po analizę stanu placówek oświatowych w Imperium Rosyjskim i problemy duchowieństwa. Dużą uwagę w tych materiałach poświęca się kwestii narodowej Ukrainy. W związku z aktywną działalnością publiczną O. Lotockiego w latach 1906 - 1917 temat jego esejów był często splatany z problemami, w rozwiązywanie których był bezpośrednio zaangażowany (np. status języka ukraińskiego i zniesienie zakazów) w sprawie jego użytkowania). Szczególną uwagę poświęcił sytuacji ziem ukraińskich w ramach Imperium Rosyjskiego i innych państw we wskazanym okresie. W okresie emigracji publicysta nadal wyrażał swoją wizję sytuacji ziem ukraińskich w ZSRR. Główną ideą jest to, że większość materiałów O. Lotockiego z tego okresu jest wspólnym wątkiem: polityka państwowa zarówno Imperium Rosyjskiego, jak i ZSRR nie przewidywała stworzenia niepodległego państwa ukraińskiego, więc nie mogło nawet chodzić o wspieranie Kultury ukraińskiej. Biorąc pod uwagę całe historyczne doświadczenie ziem ukraińskich, O. Lotocki w latach 20 i 30 XX w. był aktywnym zwolennikiem powstania niepodległego państwa. Różnorodna twórczość O. Lotockiego, jego aktywna działalność społeczno-polityczna pozostawia o wiele więcej aspektów do dalszego opracowania, analizy i określenia znaczenia jego dziedzictwa w intelektualnej historii Ukrainy i ruchu ukraińskiego.