Здійснено аналіз мовних засобів індивідуалізації зовнішнього, психоемоційного та соціального портрета людини в українській соціально-психологічній прозі 1920–1930-х рр.Закцентовано увагу на стилістичній значущості в цьому аспекті літературно-художнього антропонімікону.
The analysis of language means of individualization external, internal (emotional) and social portrait of man in Ukrainian social-and-psychological prose of 20 - 30 years of the ХХ century is offered. The stylistic meaningfulness of artistic names in this aspect is pointed.
