dc.description.abstract |
У роботі використовуються порівняльно-історичний, структурно-наратологічний, описовий, історико-генетичний, порівняльно-типологічний, культурно-історичний, біографічний, герменевтичний методи, а також елементи дискурсивного (культурно-ситуативний контекст) та інтертекстуального аналізу (визначення ролі прецедентних текстів, цитат у вираженні концептуального смислу вторинного тексту на основі їх зв’язку). Історико-генетичний підхід реалізується у процесі вивчення генезису й розвитку уявлень про автора художнього твору, передумови задуму, історію написання і побутування твору. Порівняльний і типологічний підходи дозволяють виокремити основні напрями й тенденції в дослідженні проблеми. Біографічний метод застосовано для вивчення відношення «автор-твір». Культурно-історичний підхід дозволяє трактувати роман як відбиття духу народу в конкретний історичний період, розглядати зв’язки художнього твору з духовною і матеріальною культурою, з історичною традицією та соціальним середовищем. У дослідженні наративної структури роману релевантними є структурно-наратологічний і герменевтичний методи. |
uk_UA |