ХОРЕОГРАФІЧНЕ МИСТЕЦТВО ІСПАНІЇ ЯК СКЛАДОВА СПАДЩИНИ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ

Abstract

В роботі досліджується народно-сценічний танець, джерелом якого є народна творчість. Опрацьований балетмейстером, він набуває надзвичайно багатої палітри засобів виразності, яка вимагає від танцюриста віртуозної техніки виконання із збереженням водночас національних особливостей танцю. Зокрема розглядаються витоки іспанських народних танців, їх оригінальність та виразність. Вони мають своєрідний колорит і манеру виконання. Їх національною особливістю є емоційне напруження і наочно-пластичний характер образу, прагнення не до зовнішньої краси, а до сили вияву внутрішнього настрою людини, до життєвої правди. The work explores folk-stage dance, the source of which is folk art. Crafted by a choreographer, he acquires an extremely rich palette of means of expression, which requires the dancer to perform virtuoso techniques while preserving the national characteristics of dance. In particular, the origins of Spanish folk dances, their originality and expressiveness are considered. They have a peculiar color and manner of execution. Their national feature is the emotional tension and the visually plastic nature of the image, the desire not for external beauty, but for the power of expression of the inner mood of man, for the truth of life.