КОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ ПЕРЕЖИВАННЯ САМОТНОСТІ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Abstract

Кваліфікаційна робота магістра має за мету теоретично та емпірично обґрунтувати значимість дисфункціональних когніцій у формуванні переживання самотності в юнацькому віці. Перший розділ містить теоретичне обґрунтування проблеми переживання самотності в юнацькому віці. Самотність розглядається як суб'єктивна оцінка ступеню власної незалученості в контакти з іншими людьми, що обумовлює потенційно позитивний або негативний вплив на якість життя. Другий розділ містить опис методики та аналіз результатів емпіричного дослідження у вибірці 65 студентів різних курсів. Визначено особливості переживання самотності респондентами на різних етапах навчання в університеті; проаналізовані когнітивні переконання юнаків та дівчат щодо себе, навколишніх людей та світу в цілому (дезадаптивні установки); виявлено взаємозв’язки між інтенсивністю та спрямованістю переживання самотності та вираженістю дисфункціональних переконань. Отримані результати відкривають шляхи до побудови практичних програм по формуванню толерантності до самотності як неминучого та потенційно-корисного досвіду дорослого життя, що корисно впроваджувати в навчально-виховний процес університетів. Master's qualification work aims to theoretically and empirically substantiate the significance of dysfunctional cognitions in the formation of experiences of loneliness in adolescence. The first chapter contains a theoretical substantiation of the problem of experiencing loneliness in adolescence. Loneliness is seen as a subjective assessment of the degree of self-incapacity in contact with other people, which causes a potentially positive or negative impact on the quality of life. The second section contains a description of the methodology and analysis of the results of empirical research in a sample of 65 students of different courses. The peculiarities of the experience of loneliness by respondents at different stages of studying at the university are determined; were analyzed cognitive beliefs of boys and girls about themselves, surrounding people and the world as a whole (maladaptive settings); the relationship between the intensity and direction of the experience of loneliness and the expression of dysfunctional beliefs is revealed. The results open the way to the construction of practical programs for the formation of tolerance to loneliness as an inevitable and potentially useful experience of adult life, which is useful to introduce into the educational process of universities.