ВИГОРАННЯ ТА ЗАЛУЧЕНІСТЬ ЯК ЧИННИКИ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ

Abstract

Метою роботи є теоретичне та емпіричне обґрунтування значимості вигорання та залученості як чинників психологічного благополуччя особистості. В першому розділі окреслена історія розвитку наукових уявлень про синдром вигорання в західній психології; представлене нове позитивне бачення проблематики психічного вигорання через поняття «залученість в роботу». В другому розділі описана процедура та результати емпіричного дослідження у вибірці 36 фахівців людино-центрованих професій з високим ризиком вигорання. Виявлено поширеність проявів вигорання та залученості, уточнена їх внутрішня структура. Більше половини опитаних мають виразні ознаки емоційного виснаження, деперсоналізації та редукції досягнень; при цьому 97 % опитаних демонструють середній та високий рівень залученості в роботу. Розроблена класифікація, що диференціює прояви вигорання та залученості із урахуванням співвідношення окремих компонентів у одних і тих самих респондентів. Виокремлено чотири кластери з різним співвідношенням характеристик: залучені та максимально-ефективні (33,3 %), помірні (47,2 %), вигорілі й неефективні (8,3 %), виснажені, але ефективні (11,1 %). Показано кореляції між параметрами вигорання/залученості та окремими компонентами психологічного благополуччя і життєстійкості особистості. Отримані результати переконують, що психологічне благополуччя на роботі відіграє провідну роль в загальному позитивному функціонуванні дорослої особистості. Задоволеність собою і життям забезпечується за рахунок високої залученості в роботу: енергійності, ініціативності та поглиненості діяльністю. The aim of the work is theoretical and empirical substantiation of the importance of burnout and engagement as factors of individual psychological well-being. The first part outlines the history of the development of scientific ideas about the burnout syndrome in Western psychology; a new positive vision of the problem of mental burnout is presented through the concept of "work engagement". The second part describes the procedure and results of an empirical study in a sample of 36 specialists in human-centered professions with a high risk of burnout. The prevalence of burnout and involvement is revealed, their internal structure is specified. More than half of the respondents have pronounced signs of emotional exhaustion, depersonalization and reduction of achievements; while 97% of respondents show a medium and high level of involvement in the work. A classification has been developed that differentiates the manifestations of burnout and engagement, taking into account the ratio of individual components in the same respondents. There are four clusters with different ratios of characteristics: involved and most effective (33.3%), moderate (47.2%), burned out and inefficient (8.3%), exhausted but effective (11.1%). The correlations between the parameters of burnout / involvement and components of psychological well-being and vitality of the individual are shown. The results prove that psychological well-being at work plays a leading role in the overall positive functioning of the adult. Satisfaction with oneself and life is ensured due to high work engagement: energy, initiative and absorption of activity.