ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ ЧАСОВОЇ ПЕРСПЕКТИВИ У РОЗРІЗІ ОСОБИСТІСНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

Abstract

Метою даної роботи є теоретично проаналізувати та емпірично встановити особливості зв’язку часової перспективи та особистісної ефективності. У теоретичній частині розкрито зміст понять «часова перспектива», «самоактуалізація», «особистісна ефективність», «антиципація», «життєстійкість», доводить, що часова перспектива особистості – це уявлення людини про своє психологічне майбутнє та психологічне минуле, безпосередньо існуючих уявлень в даний момент сьогодення, включає в себе антиципаційний комплекс, який особистість використовує при плануванні та реалізації свого особистісного розвитку та своєї життєдіяльності і майбутнього. А особистісна ефективність забезпечується антиципаційним комплексом: (планування, програмування, здатності до прогнозування, оцінка результатів, особистісна гнучкість), прагненням до розвитку і самоактуалізації яка реалізується через (орієнтацію у часі, автономність, самостійність, креативність), та здатністю зарадити у складних змінних умовах соціуму – життєстійкість особистості. Усе разом функціонує, як модель особистісної стійкості, а отже особистісної ефективності. Відповідно до мети та завдань дослідження, було підібрано адекватний діагностичний інструментарій, спрямований на вивчення особливостей побудови часової перспективи у розрізі особистісної ефективності працівників педагогічної сфери періоду дорослості, та здійснено поетапне дослідження, надано аргументовані висновки. The purpose of this work is to theoretically analyze and empirically establish the relationship between time perspective and personal effectiveness. The theoretical part reveals the meaning of «time perspective», «self-actualization», «personal effectiveness», «anticipation», «viability», proves that the time perspective of the individual – is a person's idea of his psychological future and psychological past, directly existing ideas in the present moment of the present, includes the anticipatory complex which the person uses at planning and realization of the personal development and the vital activity and the future. And personal effectiveness is provided by an anticipatory complex: (planning, programming, ability to predict, evaluation of results, personal flexibility), the desire for development and self-actualization which is realized through (time orientation, autonomy, independence, creativity), and the ability to earn in difficult changing conditions society – the vitality of the individual. All together it functions as a model of personal stability, and hence personal efficiency. In accordance with the purpose and objectives of the study, adequate diagnostic tools were selected to study the peculiarities of the construction of time perspective in terms of personal effectiveness of pedagogical workers in adulthood, and a step-by-step study, reasoned conclusions.