dc.description.abstract |
Актуальність теми. За всю історію людства ми можемо побачити дві галузі виховання зростаючих поколінь: сімейне та суспільне. Тепер виникає суперечка, що ж важливіше в становленні особистості-родина чи суспільне виховання? В наш нелегкий час проблеми сімейного виховання набувають особливої актуальності. Саме сім’я є найменшою клітиною нашого суспільства, в якій відображається все життя нашої країни. Ян Амос Коменський, який був видатним педагогом, називав сім’ю школою материнства, де дитина набуває знання та їх послідовність з материнських вуст та рук; це уроки , в яких ніколи немає перерви або канікул. Йоганн-Генріх Песталоцці теж погоджувався з ним, та говорив : «Сім’я є істинним органом виховання». Родина формує індивідуальні риси особистості, здійснює первинну соціалізацію, створює можливості для засвоєння різних варіантів соціального досвіду, забезпечує продовження людського роду. Сімейні цінності звернені до розуму, волі , почуттів особистості, а в їх основі особистісний досвід людини, її унікальний стержень. Вони розглядаються як соціальні за своєю природою особистісні установки людини, що охоплюють всі сторони людського буття та виконують функцію регуляторів поведінки.
Усвідомлення батьками того, що передумовою успішного виховання дітей є духовний зв’язок між поколіннями вело до формування милосердя, доброти, поваги до старших, щирості.
Звідси беруть свій початок риси національного характеру- гостинність , сердечність, відвертість, працьовитість.
Для багатьох сімей нинішня ситуація в країні не дає можливості насолоджуватися звичними процесами виховання дітей , бути ресурсом для своїх рідних, коли вони потребують допомоги та підтримки. Діти переживають потрясіння від самого народження. Батьки лишаються в Україні, а мами та бабусі виїжджають з дітьми за кордон, у небезпечне місце .Тим самим змінюється система сімейних стосунків.
Виходячи з вищесказаного, дослідження феномену прихильності суб’єктів дитячо-батьківських взаємин завжди набували актуальності, тим більше сьогодні, коли сім’я і все суспільство переживає певний ряд трансформацій.
Сім’я не здатна виконувати свої функції через соціально-економічну нестабільність. Це обумовлює нестійкість процесу, що стосується підростаючого покоління. Отже, тема особливостей дитячо-батьківських відносин у сучасній сім’ї є однією з актуальних областей психології.
Майже кожна сім’я зазнала кризи, яка виходить за межі нашого досвіду та переживань. Ця криза викликає відчуття невизначеності, порушує стабільність родини та змушує виробляти нові стратегії поведінки.
Героєм революції відносин вважають Дж. Боулбі, родоначальника теорії прихильності, яка змінила сучасні підходи до виховання дітей. Мері Ейнсворт зробила вагомий внесок, розробивши простий та важливий експеримент, який вважається емпірично підтвердженим доказом теорії Боулбі. В свою чергу дослідженням сім’ї, а також тим, як вона впливає на особистісний розвиток дитини приділяли увагу такі автори, як Е. Васильєва, Г. Варга, Р. Нойберт, В.Сатир та ін., досліджували етапи виникнення та розвитку родини. Розробкою типології родин та виокремлення її функцій займались О. Антонов, І. Гребенніков, Ч. Гризицкіс, Е. Ейдеміллер, С. Клименко, А. Кушнерук, Н. Ломоносова, Н. Малярова, О. Столярчук, В. Халанський, А. Харчев, Л. Шнейдер, В. Юстицький та інші науковці. Проблематика психологічної допомоги сім’ї розкривається в роботах українських дослідників .Серед них О. Бондарчук, В. Брутман, С. Єніколопов, Т. Зелінська, А. Капська, Т. Науменко, В. Постовий, І, Хамітова та ін. О.В.Волошок та М.Є.Жидко, О.С.Кочарян та Л.М.Пучкова, О.Ю.Сидоренко та Н.Є.Хлопоніна, разом з ними О.С.Язвинська приділили свою увагу дослідженням родинних взаємовідносин.
Метою кваліфікаційної роботи є дослідження феномену прихильності суб’єктів дитячо-батьківських стосунків.
Основні завдання дослідження:
1. На основі сучасних наукових джерел розглянути «Теорію прихильності» як окремий напрямок у психології .
2. Ознайомитися з особистісними особливостями батьків, що впливають на стиль виховання дитини
3. Емпірично дослідити особливості дитячо-батьківських відносин
Об’єкт дослідження : дитячо-батьківські відносини.
Предмет дослідження : феномен прихильності суб’єктів дитячо-батьківських стосунків.
Основними методами дослідження є: теоретичний аналіз проблеми з використанням наукових джерел-аналізування, порівняння, узагальнення та систематизація теоретичних даних, емпіричний аналіз проведений з використанням методики «Поведінка батьків і ставлення підлітків до них» (ADOR), а також метод математично-статистичної обробки емпіричних даних (t-критерій Стьюдента).
Практичне значення: Сформований комплекс методик може бути корисним у роботі практичного психолога з метою діагностики дитячо-батьківських відносин, для складання практичних рекомендацій батькам, з перспективою на покращення взаємовідносин у сімейному колі, для попередження виникнення можливих проблем та конфліктних ситуацій . |
uk_UA |