ФІЛОСОФСЬКІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ СУЧАСНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ. ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

Abstract

У статті окреслено коло проблем, які постають перед системою освіти в умовах глобалізованого світу. Підкреслюється, що філософське осмислення проблем, пов’язаних із освітою, набуло особливої гостроти в кінці ХХ – на початку ХХІ ст., що було пов’язане з системними, кризовими тенденціями та явищами, зумовленими глобальними трансформаціями в політичній, економічній, соціальній, культурній та інших сферах суспільного життя. Проаналізовано сучасну реальність, яка наполягає на продукуванні такої освіти, яка супроводжує людину протягом усього життя, а також розширює діапазон світоглядних позицій, суттєво збільшуючи ємність свідомості та розвиваючи критичне мислення, необхідне для успішного оволодіння фахом і набуття професійних компетентностей. Наголошується на тому, що дистанційна освіта – це не тільки технічна, але також і соціальна інновація, що забезпечує ефективність та продуктивність освітнього процесу, розширює для кожної людини спектр можливостей при виборі оптимальних, відповідних реаліям часу форм реалізації права людини на отримання якісної, сучасної, індивідуально-відповідної освіти. Також розглянуто положення, відповідно до якого філософська рефлексія має бути спрямованою на вирішення питань і завдань та обґрунтування перспективних цілей розвитку системи освіти. Зроблено висновок про те, що активізація ресурсів сучасної дистанційної освіти базується на філософсько-методологічних принципах соціальної синергетики, а соціологічно-синергетичний підхід передбачає активне застосування діалектичного методу з метою подолання протиріччя синергетики між структуруючим і дисипативно-хаотичним витоками будь-якого соціального процесу, зокрема – освітнього. The article outlines a number of problems facing the education system in a globalized world. It is emphasized that the philosophical understanding of educational problems became particularly acute in the late twentieth - early twentieth centuries, which was associated with systemic, crisis tendencies and phenomena caused by global transformations in political, economic, social, cultural and other areas of public life. Modern reality is analyzed, which insists on the production of such education, which accompanies a person throughout life, as well as widens the range of worldviews, significantly increasing the capacity of consciousness and developing the critical thinking necessary for the successful acquisition of professional competences. It is emphasized that distance education is not only a technical, but also a social innovation, which ensures the efficiency and effectiveness of the educational process, widens the range of opportunities for each person in choosing the optimal, appropriate to the realities of time forms of realization of the human right to receive high-quality, modern, individually appropriate education. The article also considers the position according to which philosophical reflection should be directed to solving issues and tasks, as well as justification of perspective goals for the development of the education system. It is concluded that the activation of modern distance education resources is based on the philosophical and methodological principles of social synergetic, so the sociological and synergistic approach involves the active use of the dialectical method, in order to overcome the contradiction of synergetic between structural and dissipative-chaotic sources any social process, in particular – educational.