КОНСТРУКТИВНІ ТА ДЕСТРУКТИВНІ ШЛЯХИ ВИХОДУ З КРИЗИ

Abstract

Робота присвячена конструктивним та деструктивним шляхам виходу з криз. Визначено поняття, концепції та прояви життєвої кризи. Виявлено стратегії поведінки особистості у кризових ситуаціях. Описано життєстійкість як індикатор успішного подолання життєвих криз. Для дослідження рівня життєстійкості та особливостей поведінки в кризових ситуаціях було проведено емпіричне дослідження серед 40 осіб віком від 45 до 55 років, рівномірно розподілених за статтю. В ході дослідження було встановлено, що життєстійкість, залученість, контроль і прийняття ризику сильно залежать від здатності особистості вирішувати проблеми та мають обернено пропорційний зв'язок зі стресогенними реакціями. Пошук соціальної підтримки має незначний вплив на ці характеристики. Виявлено, що чим більше людина уникає труднощів, тим нижчі її показники життєстійкості, залученості та контролю. Водночас, чим менша стресогенність у поведінці, тим вища загальна життєстійкість. The paper is devoted to constructive and destructive ways out of crises. The concepts, concepts and manifestations of life crisis are defined. The strategies of personal behaviour in crisis situations are identified. Resilience as an indicator of successful overcoming of life crises is described. To study the level of resilience and behaviour in crisis situations, an empirical study was conducted among 40 people aged 45 to 55, evenly distributed by gender. The study found that resilience, involvement, control and risk-taking strongly depend on the individual's ability to solve problems and have an inverse relationship with stress reactions. The search for social support has little impact on these characteristics. It has been found that the more a person avoids difficulties, the lower his or her resilience, engagement, and control. At the same time, the less stressful the behaviour, the higher the overall resilience.