ФІЛОСОФСЬКЕ ОСМИСЛЕННЯ ПРОЦЕСІВ ГАРМОНІЗАЦІЇ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ, ВЗАЄМОВПЛИВУ ТА ВЗАЄМОЗУМОВЛЕНОСТІ У СИСТЕМІ «ЛЮДИНА – СУСПІЛЬСТВО – ПРИРОДА»

Abstract

В статті представлено авторська позиція стосовно філософського осмислення процесів гармонізації взаємозв’язку, взаємовпливу та взаємозумовленості у системі «Людина – Суспільство – Природа» в сучасних умовах глобалізованого світу. Автор пропонує розглядати Систему Людина – Суспільство – Природа як цілісну, динамічну, структуровану, хвильову, відкриту, стійко нерівноважну систему, для якої характерні не тільки внутрішні зв'язки, але й зовнішні – із Космосом. Наголошується, що у центрі системи ноосферного світогляду, що призваний забезпечувати соціально ефективну експансію природи, знаходиться не просто людина із абстрактною індивідуальною системою цінностей, але людство із конкретною суспільною системою актуальних утилітарно-прагматичних потреб та інтересів, забезпечуючих виживання сучасного та наступних поколінь. Період другої половини ХХ століття став, на думку автора, етапом зростання асимптотичного насичення даного процесу – зростаючі зусилля, зокрема, в перетворенні природи, почали давати мінімальні, нерідко – негативні результати, генеруючи одночасно тенденції стохастичності, практично – непрогнозованості подальшого розвитку суспільства. Зроблено висновок про те, що людина і природа, у філософському розумінні, є нерозривними елементами Космосу, вони співіснують як складові єдиної системи, за межами якої їх існування практично неможливе.

В статье представлена авторская позиция относительно философского осмысления процессов гармонизации взаимосвязи, взаимовлияния и взаимообусловленности в системе «Человек – Общество – Природа» в современных условиях глобализирующегося мира. Автор предлагает рассматривать Систему Человек – Общество – Природа как целостную, динамичную, структурированную, волновую, открытую, устойчиво неравновесную систему, для которой характерны не только внутренние связи, но и внешние – с Космосом. Отмечается, что в центре системы ноосферного мировоззрения, призванного обеспечивать социально эффективную экспансию природы, находится не просто человек с абстрактной индивидуальной системой ценностей, но человечество с конкретной общественной системой актуальных утилитарно-прагматических потребностей и интересов, обеспечивающих выживание современного и будущих поколений. Период второй половины ХХ века стал, по мнению автора, этапом роста асимптотического насыщения данного процесса – растущие усилия, в частности, в преобразовании природы, начали давать минимальные, нередко – отрицательные результаты, генерируя одновременно тенденции стохастичности, практически – непрогнозированности дальнейшего развития общества. Сделан вывод о том, что человек и природа, в философском смысле, являются неразрывными элементами Космоса, они сосуществуют как составляющие единой системы, за пределами которой их существование практически невозможно.

The article presents the author's position of the philosophical understanding of the process of harmonization of the relationship, and mutual interdependence in the «Man - Society – Nature» in the modern globalized world. The author proposes to consider the system of man, society and nature as a whole, dynamic, structured, wave, open, stable nonequilibrium system, which is characterized not only internal communications but also external – from space. It is noted that in the center of the system noosphere philosophy, which aims to provide an effective expansion of social nature, is not just a man with an abstract individual value system, but humanity of specific social system of current utilitarian and pragmatic needs and interests, providing survival of present and future generations. During the second half of the twentieth century was, in my opinion, saturation asymptotic growth stage of the process – increasing efforts, particularly in the transformation of nature, began to give minimal, often – negative results, generating both stochastic trend, almost – unpredictability further development. It is concluded that man and nature, in a philosophical sense, is inseparable elements of the cosmos, they co-exist as part of a single system, beyond which their existence is almost impossible.