Browsing by Author "Андрушко, Я. С."

Now showing 1 - 2 of 2

RESULTS OF APPROBATION OF THE PROGRAM FOR THE DEVELOPMENT OF ACTIVE IMAGINATION AND ITS BUILDING IN ADOLESCENTS
(2021) Andrushko, Ya. S.; Андрушко, Я. С.
Active imagination is a kind of dialogue that a person conducts with different parts of “ego”. The article has expressed the need to introduce a comprehensive program for the development of active imagination and its constellations in adolescents. The purpose of the article is to elaborate a model for imagination development, particularly active, in adolescents; to justify the comprehensive program for the development of adolescents’ imagination at the psychological level using pedagogical methods and to approbate the comprehensive program in the educational space. Research methods: “The achievement motive” (modified by M. Mahomed-Eminova), “Diagnostics of personal creativity” (O. Tunik), “Diagnostics of non-verbal creativity” (a short form of the Torrance Test adapted by A. Voronina), “Diagnostics of linguistic-cognitive creativity” (T. Halkina, L. Aleksieieva). Results. Upon indicators of achievement motivation of adolescents, there is a prevalence of the motive to avoid failures that indicates their low self-esteem, a lack of confidence and organization etc. Most respondents have also shown average and below average levels of the development of non-verbal and verbal-cognitive creativity. The research has established that personal creativity is at the average development level, which is manifested in curiosity, the ability to imagine and complicity of thinking. An indicator of risk tolerance is at a low level given respondents’ tender age and adolescent crisis. Underdeveloped creative component of active imagination leads to the loss of further productivity of an adolescent and his becoming as a whole. Conclusions. Indicators of the ascertaining stage of the study have confirmed the undeveloped active imagination of adolescents and its main constellations that prompts the implementation of the program of psychological influence on the development of imagination. Post-formative actions have proved the availability of positive dynamics in the development of active imagination and its main components at a statistically significant level. This is a key proof of the effectiveness of the author’s comprehensive program that approves its introduction in the psychological and pedagogical process of interaction between adolescents and grown-ups. Активна уява – це свого роду діалог, який проводить особистість з різними частинами власного “Я”. У статті розкрито необхідність впровадження комплексної програми розвитку активної уяви та її консталяцій у підлітків. Мета дослідження: розробка моделі розвитку уяви, зокрема активної в представників підліткового віку; обґрунтування комплексної програми розвитку уяви підлітків на психологічному рівні з використанням педагогічних методів та апробація комплексної програми в освітньому просторі. Методи дослідження: “Мотивація досягнення” (модифікація М. Магомед-Емінова), “Діагностика особистісної креативності” (О. Тунік), “Діагностика невербальної креативності” (короткий варіант тесту Е. Торренса, адаптація А. Вороніна), “Діагностика мовленнєво-мисленнєвої креативності” (Т. Галкіної, Л. Алексєєвої). Результати. За показником мотивації досягнення в підлітків переважає мотивація уникнення невдач, а це засвідчує їх низьку самооцінку, невпевненість, неорганізованість тощо. Також у значної частини респондентів виявлено середній та нижчий за середній рівні розвитку невербальної та вербально-мислиннєвої креативності. Встановлено, що особистісна креативність перебуває на середньому рівні розвитку, що виражається в допитливості, здатності уявляти та складності мислення. Показник готовності ризикувати також перебуває на низькому рівні, зважаючи на юний вік оптантів та наявність підліткової кризи. А недостатньо розвинена творча складова активної уяви обумовлює зниження подальшої продуктивності молодої людини і її подальшого становлення загалом. Висновки. Показники констатувального етапу дослідження засвідчили недостатній рівень розвитку активної уяви підлітків та її провідних консталяцій, що слугувало причиною впровадження програми психологічного впливу на розвиток уяви загалом. Як засвідчили постформувальні заходи, наявність позитивної динаміки щодо розвитку активної уяви та її провідних компонентів на статистично значущому рівні у представників експериментальної групи. Це є головним доказом ефективності запропонованої нами комплексної програми і уможливлює її впровадження в психолого-педагогічний процес взаємодії між підлітками та дорослими.
THEORY AND PRACTICE OF DIALECTICAL BEHAVIORAL THERAPY
(2022) Andrushko, Y. S.; Андрушко, Я. С.
Dialectical behavioral therapy (DBT) is an empirically proven method of helping patients with borderline disorders and suicidal tendencies. Dialectical-behavioral therapy is aimed at orienting a person in personal changes, increasing behavioral standards, working with acceptance. At the same time, the therapist plays the role of a guide who helps to calm down, encourage and help the patient to survive this experience. The purpose of the study is the theoretical-practical analysis of dialectical-behavioral therapy and classical techniques of this psychotherapeutic direction. Research methods: theoretical, in particular analysis and synthesis, generalization, systematization and explanation. The results. The clinical utility associated with the use of DBT in an inpatient setting abroad has been substantiated. The specificity of treatment is effective and contributes to the reduction of symptoms of borderline personality disorder and improvement of global functioning when standard practices and principles are incorporated with reliability into defined treatment models. It is noted that research is necessary for the standardization of DBT in the hospital and the results of measurements in Ukrainian realities, which will help to determine the critical mechanisms of symptoms and behavior, change and evaluate the effectiveness of further outpatient treatment. DBT is the treatment model with the most published scientific articles showing effectiveness. Some techniques of the dialectical-behavioral direction are analyzed. Conclusions. In general, each strategy used in DBT requires a dialectical approach that combines change and acceptance. Separated techniques of the dialectic- behavioral direction allow the individual to become more persistent and effective in interpersonal communication, contribute to the formation of the ability to express one’s needs and at the same time the ability to say “no”, while the individual is focused on the positive and constructive. The development of tolerance skills when overcoming stress in dialectic-behavioral therapy is not a little important. Діалектико-поведінкова терапія (ДПТ) є емпірично підтвердженим методом допомоги пацієнтам з межовими розладами і суїцидальними нахилами. Діалектико-поведінкова терапія спрямована на орієнтацію людини в особистісних змінах, збіль- шення поведінкових стандартів, робота з прийнят- тям. Терапевт при цьому виконує роль провідника, який допомагає заспокоїтися, підбадьоритися і допомогти пацієнтові пережити цей досвід. Мета дослідження полягає в теоретико-практичному аналізуванні діалектико-поведінкової терапії та класичних технік цього психотерапевтичного напрямку. Методи дослідження: теоретичні, зокрема аналізування та синтезування, узагаль- нення, систематизація та пояснення. Результати. Обґрунтовано, що клінічна корисність, пов’язана з використанням ДПТ в стаціонарі за кордоном. Специфіка лікування, є ефективною і сприяє змен- шенню симптомів межового розладу особистості і поліпшенню глобального функціонування, коли стандартна практика і принципи включені з досто- вірністю у визначені моделі лікування. Зазначено, що необхідними є дослідження для стандартизації ДПТ в стаціонарі і результатів вимірювань в укра- їнських реаліях, що допоможе визначити критичні механізми симптомів і поведінки, змінити і оцінити ефективність подальшого амбулаторного ліку- вання. ДПТ – це модель лікування з найбільшою кількістю опублікованих наукових статей, що пока- зують ефективність. Проаналізовано деякі техніки діалектико-поведінкового напрямку. Висновки. Узагальнено, що кожна стратегія, яка використо- вується в ДПТ вимагає діалектичного підходу, який поєднує в собі зміну і прийняття. Виокремлені техніки діалектико-поведінкового напряму доз- воляють особистості стати більш наполегливою і ефективною в міжособистісній комунікації, спри- яють формуванню вміння висловити свої потреби і одночасно вміння сказати “ні”, при цьому індивід акцентований на позитиві та конструктиві. Немало важливим є вироблення навичок толерантності при подоланні стресу в діалектико-поведінковій терапії.