eKhSuir
Інституційний репозитарій Херсонського державного університету
Ласкаво просимо до eKhSuir — електронного сховища наукових, навчальних і методичних напрацювань Херсонського державного університету. Репозитарій створений з метою накопичення, збереження та надання відкритого доступу до результатів інтелектуальної діяльності викладачів, дослідників, здобувачів вищої освіти та співробітників ХДУ.
У eKhSuir розміщуються:
- наукові статті, тези доповідей, звіти про дослідження;
- дисертації, автореферати, кваліфікаційні та дипломні роботи;
- навчальні посібники, методичні матеріали, презентації;
- публікації у збірниках та матеріали конференцій.
Мета репозитарію — забезпечити довготривале зберігання та вільний онлайн-доступ до науково-освітніх ресурсів університету, сприяти академічній прозорості, поширенню знань, розвитку відкритої науки та популяризації результатів досліджень серед української та міжнародної наукової спільноти.
Репозитарій працює на базі програмного забезпечення DSpace та підтримується Науковою бібліотекою ХДУ.
22376 results
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ-ЛОГОПЕДІВ ДО КОМПЛЕКСНОЇ ДІАГНОСТИКИ ПОРУШЕНЬ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ТА КОНСУЛЬТАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ-PREPARING FUTURE SPEECH THERAPY TEACHERS FOR COMPREHENSIVE DIAGNOSTICS OF SPEECH DEVELOPMENT DISORDERS AND CONSULTATIVE ACTIVITY
(2026) Суховієнко Н. А.-Sukhoviienko N. A.
Мета. У статті обґрунтовано теоретико-методичні засади підготовки майбутніх учителів-логопедів до комплексної діагностики порушень мовленнєвого розвитку та консультативної діяльності як взаємо-пов’язаних складників професійної готовності фахівця спеціальної освіти. Актуальність дослідження зумовлена розбудовою мережі інклюзивно-ресурсних центрів, у діяльності яких комплексна психоло-го-педагогічна оцінка розвитку дитини та консультування батьків і педагогів визначені серед провідних функцій, зростанням кількості дітей із порушеннями мовленнєвого розвитку, зокрема внаслідок стресо-генних чинників воєнного часу, а також вимогами Стандарту вищої освіти за спеціальністю 016 Спеці-альна освіта щодо здатності випускника здійснювати діагностико-аналітичну та консультативну діяль-ність. Було застосовано методи компаративістики, аналізу, систематизації, порівняння, які дозволили виділити ключові аспекти та систематизувати результати. Результати. Розкрито сутність комплексної діагностики порушень мовленнєвого розвитку як багатоетапного процесу, що ґрунтується на принципах комплексності, системності, розвитку, індивідуального та діяльнісного підходів і передбачає обстеження всіх компонентів мовленнєвої системи у взаємозв’язку з немовленнєвими функціями. Схарактеризовано зміст консультативної діяльності вчителя-логопеда у роботі з батьками, педагогами та фахівцями коман-ди психолого-педагогічного супроводу. Уточнено структуру готовності майбутнього вчителя-логопеда до означених видів діяльності в єдності мотиваційно-ціннісного, когнітивного, операційно-діяльнісно-го, комунікативно-етичного та рефлексивного компонентів. Висновки. Обґрунтовано педагогічні умови та освітні технології підготовки: діагностичні практикуми, аналіз мовленнєвих карт і відеозаписів обсте-жень, кейс-метод, рольове моделювання консультативних бесід, практика на базі інклюзивно-ресурсних центрів і закладів освіти, професійне портфоліо. Окреслено перспективи подальших досліджень, які полягають в експериментальній перевірці ефективності обґрунтованої методики. Purpose. The article substantiates the theoretical and methodological principles of training future speech therapist teachers for comprehensive diagnostics of speech development disorders and advisory activities as interrelated components of the professional readiness of a special education specialist. The relevance of the study is due to the development of a network of inclusive resource centers, in whose activities a comprehensive psychological and pedagogical assessment of child development and consulting for parents and teachers are identified among the leading functions, the increase in the number of children with speech development disorders, in particular as a result of the stress-provoking factors of wartime, as well as the requirements of the Higher Education Standard for the specialty 016 Special Education regarding the ability of a graduate to carry out diagnostic and analytical and advisory activities. Methods of comparability, analysis, systematization, comparison were applied, which allowed to highlight key aspects and systematize the results. Results. The essence of comprehensive diagnostics of speech development disorders as a multi-stage process is revealed, which is based on the principles of complexity, systematicity, development, individual and activity approaches and involves the examination of all components of the speech system in relation to non-speech functions. The content of the consultative activity of a speech therapist teacher in working with parents, teachers and specialists of the psychological and pedagogical support team is characterized. The structure of the readiness of a future speech therapist teacher for the specified types of activity in the unity of motivational-value, cognitive, operational-activity, communicative-ethical and reflective components is specified. Conclusions. Pedagogical conditions and educational technologies of training are substantiated: diagnostic workshops, analysis of speech maps and video recordings of examinations, case method, role modeling of consultative conversations, practice on the basis of inclusive resource centers and educational institutions, professional portfolio. Prospects for further research are outlined, which consist in experimental verification of the effectiveness of the substantiated methodology.
КОНЦЕПЦІЯ «ПЕДАГОГІЧНОЇ ТУРБОТИ» У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ-THE CONCEPT OF “PEDAGOGICAL CARE” IN THE PROCESS OF PROFESSIONAL TRAINING OF MILITARY PERSONNEL
(2026) Пілюгіна К. Г.-Piliuhina K. H. ; Єлісєєв Є. С.-Yelisieiev Y. S.
Стаття присвячена дослідженню концепції «педагогічної турботи» у контексті військової педагогі-ки. Мета статті полягає у розкритті сутності педагогічної турботи, її філософсько-педагогічного змі-сту, а також значення у становленні професійних компетентностей майбутніх військововлужбовців. Методи. У дослідженні використовуються порівняльний і структурний методи, метод педагогічного спостереження в аналізі практик педагогічної турботи у вищому військовому закладі, а також філо-софсько-антропологічний метод та метод історико-філософської реконструкції концепції «турботи» на різних етапах розвитку філософської думки. Результати. У статті розкриваються зв’язки між педаго-гічною турботою та сучасними принципами військового лідерства, діалогізацією освітнього процесу, онтологією військової ідентичності. Еволюція об’єкта турботи від давньогрецької до постмодерніст-ської філософії пов’язана з еволюцією педагогічних підходів та методів навчання. У статті розкриваєть-ся поняття «самотурботи» в процесі навчання, що є невід’ємною складовою навчальної діяльності май-бутнього військовослужбовця, який дбає про власну реалізацію в житті та майбутній професії. У статті визначені взаємозв’язки між педагогічною турботою та проблемно-орієнтованим підходом у сучасній педагогіці, а також те, як саме принципи педагогічної турботи відображають положення нормативних документів у військовій сфері. Висновки. Під «педагогічною турботою» автори розуміють практич-ну дію викладача по відношенню до здобувача, що передбачає увагу не тільки до якісного засвоєння здобувачем знань, а й до формування ним своєї національної, культурної, професійної ідентичності, до усвідомлення професійних ролей, а також приналежності до Збройних сил України. Професійне становлення здобувача потребує гармонійного поєднання дидактики з достатньою свободою підопіч-ного у вирішенні навчальних завдань. Автори підкреслюють, що педагогічна турбота полягає не тільки в удосконаленні методики викладання, а й у розкритті особистісного і професійного потенціалу май-бутнього захисника України. The article is devoted to the study of the concept of “pedagogical care” in the context of military pedagogy. The purpose of the article is to reveal the essence of pedagogical care, its philosophical and pedagogical content, as well as its importance in the formation of professional competencies of future military personnel. Methods. The study uses comparative and structural methods, the method of pedagogical observation in the analysis of practices of pedagogical care in a higher military school, as well as the philosophical and anthropological method and the method of historical and philosophical reconstruction of the concept of “care” at different stages of the development of philosophical thought. Results. The article reveals the connections between pedagogical care and modern principles of military leadership, dialogization of the educational process, and the ontology of military identity. The evolution of the object of care from ancient Greek to postmodern philosophy is linked to the evolution of pedagogical approaches. The article reveals the concept of “self-care” in the learning process, that is an integral part of the educational activity of a future military serviceman. The article defines the relationships between pedagogical care and the problem-oriented approach in modern pedagogy, as well as how the principles of pedagogical care reflect the provisions of military regulatory documents. Conclusions. By “pedagogical care”, the authors understand the practical action of the university teacher in relation to the student, which involves attention not only to the qualitative assimilation of knowledge by the student, but also to the formation of his national, cultural, professional identity, to the awareness of professional roles, as well as belonging to the Armed Forces of Ukraine. The professional development of the student requires a harmonious combination of didactics with sufficient freedom of the student in solving educational tasks. The authors emphasize that pedagogical care consists not only in improving teaching methods, but also in revealing the personal and professional potential of the Ukrainian defender
ПРОФІЛАКТИКА СОЦІАЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В УМОВАХ ВИМУШЕНОЇ МІГРАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ ДО ПОЛЬЩІ-PREVENTION OF SOCIAL MALADAPTATION AMONG PRIMARY SCHOOL CHILDREN IN THE CONTEXT OF FORCED MIGRATION OF UKRAINIAN CHILDREN TO POLAND
(2026) Петухова Л. Є.-Petuhova L. Y. ; Яремчук А. О.-Yaremchuk A. O.
Мета. Метою статті є визначення особливостей соціальної дезадаптації молодших школярів в умо-вах вимушеної міграції українських дітей до Польщі та аналіз особливостей організації профілактичної та психолого-педагогічної підтримки дітей у польському освітньому середовищі. Методи. У проце-сі дослідження використано аналіз та узагальнення наукової літератури, аналіз нормативно-правових документів, анкетування учнів 3–4 класів та педагогічне спостереження за учасниками практичної роботи в різновікових групах дітей молодшого шкільного віку. Результати. Встановлено, що вимушена міграція може ускладнювати соціальну адаптацію дітей через зміну соціального, мовного та освітньо-го середовища, втрату усталених соціальних зв’язків і необхідність адаптації до нових умов навчання та взаємодії. Аналіз польського освітнього середовища засвідчив наявність комплексу форм психоло-го-педагогічної підтримки українських дітей, зокрема мовної підтримки, співпраці із сім’єю, залучення освітніх і спеціалізованих установ та створення умов для включення дітей у шкільне життя. Практич-на робота з українськими дітьми молодшого шкільного віку в Польщі супроводжувалася позитивною динамікою відкритості до взаємодії, участі у груповій діяльності, ініціативності та взаємопідтримки. Висновки. Профілактика соціальної дезадаптації молодших школярів в умовах вимушеної міграції потребує комплексного психолого-педагогічного підходу, що поєднує своєчасне виявлення труднощів, створення безпечного середовища, підтримку соціальної взаємодії, співпрацю із сім’єю та викори-стання можливостей позашкільної діяльності. Перспективи подальших досліджень полягають у більш детальному вивченні чинників ризику та проявів соціальної дезадаптації українських дітей в умовах вимушеної міграції та вдосконаленні профілактичної роботи з урахуванням їхніх соціальних, емоцій-них та освітніх потреб. Purpose. The purpose of the article is to identify the specific features of social maladaptation among primary school children in the context of the forced migration of Ukrainian children to Poland and to analyze the organization of preventive and psychological-pedagogical support for children in the Polish educational environment. Methods. The study employed the analysis and generalization of scientific literature, analysis of regulatory and legal documents, a questionnaire survey of students in grades 3–4, and pedagogical observation of children participating in practical activities in mixed-age groups of primary school children. Results. The study established that forced migration may complicate children’s social adaptation due to changes in their social, linguistic, and educational environment, loss of established social ties, and the need to adapt to new conditions of learning and interaction. The analysis of the Polish educational environment revealed a range of forms of psychological and pedagogical support for Ukrainian children, including language support, cooperation with families, involvement of educational and specialized institutions, and the creation of conditions for children’s participation in school life. Practical work with Ukrainian primary school children in Poland was accompanied by positive changes in their openness to interaction, participation in group activities, initiative, and mutual support. Conclusions. The prevention of social maladaptation among primary school children in the context of forced migration requires a comprehensive psychological and pedagogical approach that combines timely identification of difficulties, creation of a safe environment, support for social interaction, cooperation with families, and the use of opportunities provided by extracurricular activities. Further research should focus on a more detailed examination of the risk factors and manifestations of social maladaptation among Ukrainian children in the context of forced migration, as well as on improving preventive practices according to their social, emotional, and educational needs.
КРИТЕРІАЛЬНО-РІВНЕВА МАТРИЦЯ ДІАГНОСТИКИ СФОРМОВАНОСТІ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ ОСВІТИ-A CRITERIA-AND-LEVEL MATRIX FOR ASSESSING THE FORMATION OF DIGITAL COMPETENCE IN FUTURE EDUCATION MANAGERS
(2026) Іванчук В. В.-Ivanchuk V. V.
Стаття висвітлює питання діагностування сформованості цифрової компетентності майбутніх мене-джерів освіти, що є наразі актуальним, оскільки саме від освітніх управлінців залежить впровадження інновацій та ефективність цифрового менеджменту. Невід’ємними професійними якостями менеджера освіти стають цифрове лідерство, управління цифровими змінами, відповідальне використання даних, забезпечення безпечного цифрового середовища тощо. Мета статті – презентація багатовимірної кри-теріально-рівневої матриці вивчення цифрової компетентності майбутніх менеджерів освіти, яка відхо-дить від фрагментарності традиційної діагностики та інтегрує компонентний, критеріальний, рівневий і доказовий виміри оцінювання. Використання матриці дозволяє не лише встановити загальний рівень сформованості цифрової компетентності, а й побудувати індивідуальні цифрові управлінські профілі здобувачів освіти, виявити сильні і проблемні зони їхньої підготовки, визначити траєкторії подаль-шого професійного розвитку у сфері цифрового освітнього менеджменту. У роботі застосовано комп-лекс теоретичних методів дослідження із проблеми діагностування цифрової компетентності освітніх менеджерів (пошук наукових джерел з теоретичних та практичних аспектів оцінювання досліджуваної якості в наукових базах даних, пошук нормативно-правових документів, аналіз відібраних досліджень, узагальнення й схематизація). Було застосовано також метод презентації результатів дослідження, що був пов’язаний із систематизацією й наочним поданням критеріально-діагностичного апарату сформо-ваності ЦК майбутніх менеджерів освіти. Результати демонструють етапи побудови матриці, харак-теристику когнітивно-змістового, операційно-діяльнісного та мотиваційно-рефлексивного критеріїв з відповідними показниками, що дає змогу охопити основні площини прояву цифрової компетентності: знання й розуміння цифрової трансформації освіти; здатність практично застосовувати цифрові тех-нології в управлінській діяльності; ціннісне ставлення, мотивацію, рефлексію та готовність до без-перервного професійного самовдосконалення. Описано рівні сформованості цифрової компетентності майбутніх менеджерів освіти, а також рекомендовані методи, найдоцільніші в оцінюванні кожного кри-терію. Подано візуальне унаочнення критеріально-рівневої матриці діагностики сформованості циф-рової компетентності майбутніх менеджерів освіти. У висновках підкреслено ефективність викори-стання розробленої матриці для професійного розвитку освітніх менеджерів та наведено перспективи дослідження, які полягають у її (матриці) експертному оцінюванні й практичній апробації. The article addresses the issue of diagnosing the formation of digital competence in future education managers, which is currently of particular relevance, since the implementation of innovations and the effectiveness of digital management largely depend on educational leaders. Digital leadership, management of digital change, responsible use of data, the provision of a safe digital environment, and related capacities are becoming integral professional qualities of an education manager. The purpose of the article is to present a multidimensional criteria-and-level matrix for examining the digital competence of future education managers. The proposed matrix departs from the fragmentary nature of traditional diagnostics and integrates component-based, criteria-based, level-based, and evidence-based dimensions of assessment. Its application makes it possible not only to determine the general level of digital competence formation, but also to construct individual digital managerial profiles of students, identify strong and problematic areas in their professional training, and outline trajectories for further professional development in the field of digital educational management.
The study employs a set of theoretical research methods related to the problem of diagnosing the digital competence of education managers, including the search for scholarly sources on theoretical and practical aspects of assessing the phenomenon under study in academic databases, the search for regulatory and legal documents, the analysis of selected studies, generalization, and schematization. The method of presenting research results was also used; it was associated with the systematization and visual representation of the criteria-based diagnostic framework for the formation of digital competence in future education managers.
The results demonstrate the stages of constructing the matrix and provide a characterization of the cognitive-content, operational-activity, and motivational-reflective criteria with their corresponding indicators. This makes it possible to cover the principal dimensions of digital competence manifestation: knowledge and understanding of the digital transformation of education; the ability to apply digital technologies in managerial activity; value-based attitudes, motivation, reflection, and readiness for continuous professional self-improvement. The article describes the levels of digital competence formation in future education managers and outlines the recommended methods that are most appropriate for assessing each criterion. A visual representation of the criteria-and-level matrix for diagnosing the formation of digital competence in future education managers is presented. The conclusions emphasize the effectiveness of the developed matrix for supporting the professional development of education managers and identify further research prospects, which involve expert evaluation and practical approbation of the matrix.
SOFT SKILLS МАЙБУТНЬОГО ЛОГОПЕДА: СУЧАСНІ ВИМОГИ ПРОФЕСІЇ-SOFT SKILLS OF A FUTURE SPEECH THERAPIST: MODERN PROFESSIONAL REQUIREMENTS
(2026) Курчатова А. В.-Kurchatova A. V. ; Шапочка К. А.-Shapochka K. A.
Статтю присвячено дослідженню ролі soft skills (м’яких навичок) у професійній підготовці майбутні фахівці спеціальності А6 «Спеціальна освіта» в умовах сучасних трансформацій освітнього простору та зростання вимог до якості надання корекційно-розвиткових послуг. Обґрунтовано актуальність фор-мування м’яких навичок як невід’ємної складової професійної компетентності фахівця, здатного ефек-тивно працювати в інклюзивному освітньому середовищі, здійснювати міждисциплінарну взаємодію та забезпечувати індивідуалізований підхід до кожної дитини.
Проаналізовано сучасні підходи до трактування поняття soft skills (м’які навички), визначено їх місце в структурі професійної компетентності логопеда та охарактеризовано найбільш значущі для майбутньої професійної діяльності навички: комунікативність, емоційний інтелект, емпатію, критичне й креативне мислення, здатність до командної роботи, адаптивність, стресостійкість, самоорганізацію, відповідальність, лідерські якості та готовність до безперервного професійного розвитку.
Встановлено, що успішність професійної діяльності логопеда визначається не лише рівнем спеці-альних знань і практичних умінь, а й здатністю будувати ефективну комунікацію з дітьми, їхніми бать-ками, педагогами та іншими фахівцями, оперативно реагувати на зміни, приймати обґрунтовані рішен-ня та працювати в умовах професійних викликів.
Наголошено на необхідності інтеграції розвитку soft skills (м’які навички) у зміст професійної підго-товки здобувачів вищої освіти шляхом використання компетентнісного підходу, інтерактивних методів навчання, тренінгових технологій, проєктної діяльності, кейс-методів, моделювання професійних ситу-ацій і розширення практичної складової освітнього процесу.
Зроблено висновок, що системне формування soft skills (м’яких навичок) є важливою умовою під-готовки конкурентоспроможного, мобільного, відповідального та професійно компетентного логопеда, здатного до ефективної професійної діяльності, саморозвитку й успішної адаптації до сучасних вимог ринку праці та освітнього середовища. The article examines the role of soft skills in the professional training of future specialists in specialty A6 «Special Education» in the context of contemporary transformations of the educational environment and increasing requirements for the quality of corrective and developmental services. The relevance of developing soft skills as an integral component of a specialist’s professional competence is substantiated. Such competence enables specialists to work effectively in an inclusive educational environment, engage in interdisciplinary cooperation, and provide an individualized approach to each child.
Contemporary approaches to interpreting the concept of soft skills are analyzed, their place in the structure of a speech therapist’s professional competence is determined, and the skills most significant for future professional practice are characterized, including communication skills, emotional intelligence, empathy, critical and creative thinking, teamwork, adaptability, stress resilience, self-organization, responsibility, leadership qualities, and readiness for continuous professional development.
It is established that the effectiveness of a speech therapist’s professional activity is determined not only by the level of specialized knowledge and practical skills but also by the ability to establish effective communication with children, their parents, teachers, and other professionals, respond promptly to changes, make well-grounded decisions, and work effectively in challenging professional situations.
The necessity of integrating the development of soft skills into the professional training of higher education students is emphasized through the implementation of a competency-based approach, interactive teaching methods, training technologies, project-based learning, case-based methods, professional situation simulations, and the expansion of the practical component of the educational process.
It is concluded that the systematic development of soft skills is an important prerequisite for preparing a competitive, adaptable, responsible, and professionally competent speech therapist capable of effective professional practice, self-development, and successful adaptation to current labor market requirements and the modern educational environment.